И снова приятная новость для Газпрома: Як газопровід в обхід Росії загрожує прибуткам "Газпрому"
www.dw.com/uk/%D1%8F%D0%BA-%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%B2-%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97-%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%94-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BA%D0%B0%D0%BC-%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%83/a-55651730
Азербайджанський газ почав через Туреччину і Грецію надходити до Італії — другий за значенням ринок збуту для «Газпрому» в ЄС. Стратегія Євросоюзу спрацювала.
Євросоюз зробив важливий крок до своєї стратегічної мети — диверсифікувати постачальників і маршрути постачання природного газу, аби знизити таким чином залежність від «Газпрому» та Росії. Компанія-оператор Трансадріатичного трубопроводу (Trans Adriatic Pipeline, TAP), прокладеного від кордону Туреччини через Грецію, Албанію та Адріатичне море в Італію, після чотирьох з половиною років будівництва оголосила 15 листопада про початок комерційних поставок азербайджанського газу до ЄС.
Таким чином запрацював так званий Південний газовий коридор, який іде в обхід РФ з Азербайджану через Грузію і всю територію Туреччини, де в 2019 році було завершено будівництво Трансанатолійського трубопроводу TANAP.
Читайте також: Данія дозволила експлуатацію газогону «Північний потік-2»
Проєкт Nabucco провалився — успішна друга спроба
Зазвичай події такого масштабу супроводжуються урочистою церемонією, під час якої президенти і прем'єри країн-учасниць разом повертають великий символічний вентиль. Нічого такого цього разу не було, що, радше за все, можна пояснити дуже напруженими відносинами між Туреччиною та Грецією через суперечку навколо родовищ газу в Середземному морі. У цій ситуації лідери двох країн навряд чи хотіли спільно позувати перед камерами, тим більше на заході, присвяченому саме газу. Але певну роль могла відіграти і пандемія коронавірусу.
У будь-якому разі, TAP почав працювати тихо і практично непомітно. Однак відсутність промов про історичне значення цього трубопроводу не повинно вводити в оману: наприкінці 2020 року на європейському ринку газу відбулася не кардинальна, але все ж досить суттєва зміна розкладу сил. Євросоюз з другої спроби — адже проєкт Nabucco довелося поховати — забезпечив собі можливість отримувати газ з регіону Каспійського моря незалежно від Росії.
Поки що йдеться про 10 мільярдів кубометрів на рік, однак потужність TAP протяжністю у 878 кілометрів у перспективі може бути подвоєна до 20 мільярдів.
Друга нитка «Турецького потоку» отримала конкурента
Для порівняння, недобудований російський газопровід «Північний потік-2» набагато потужніший — дві його нитки розраховані на 55 мільярдів кубометрів. Водночас друга нитка «Турецького потоку», призначена для постачання країнам Південно-Східної Європи і у чималій мірі — конкурент TAP, має співмірну потужність у 15,75 мільярда кубометрів.
Щоправда, на такі обсяги вона зможе вийти не раніше другої половини 2022 року, коли планується спорудити необхідну транспортну інфраструктуру в Угорщині (вона розраховує і на азербайджанський газ) з можливістю подальшого прокачування газу до Австрії. Поки ж добудовується продовження цієї нитки на території Болгарії в сторону Сербії. Ці роботи повинні бути завершені в грудні 2020 року.
Болгарія вже майже рік отримує російський газ з другої нитки «Турецького потоку», але з 1 січня 2021 року збирається почати імпортувати і азербайджанський газ. Про це 16 листопада, на наступний день після початку комерційної експлуатації TAP, оголосив болгарський прем'єр-міністр Бойко Борисов. З цією метою до кінця року має бути добудований газопровід IGB протяжністю у 182 кілометри, який споруджується за підтримки ЄС.
TAP і IGB покладуть край залежності Болгарії від «Газпрому»
Такі газопроводи називаються інтерконекторами — вони з'єднують національні газотранспортні системи, у цьому випадку болгарську і грецьку. У підсумку Болгарія зможе закуповувати не тільки азербайджанський газ з TAP, а й також завозити скраплений природний газ через грецький СПГ-термінал Реветуса, а в перспективі — й через регазифікаційне судно в Александруполісі. Проєктна потужність IGB — 3 мільярди кубометрів на рік з можливістю наростити її до 5 мільярдів.
Якщо врахувати, що в 2019 році «Газпром» поставив до Болгарії 2,4 мільярда кубометрів, стає зрозуміло — завдяки початку експлуатації TAP та IGB один з найбільш залежних від російського газу членів ЄС радикально диверсифікує своїх постачальників і шляхи доставки.
Це не означає, що Болгарія припинить великі закупівлі в «Газпрому», але її позиції на переговорах про ціни та умови радикально покращилися, адже своє майже монопольне становище на болгарському ринку російська компанія тепер втратила.
Росії доведеться конкурувати з Азербайджаном за ринок Італії
Однак найбільш болючим наслідком здачі в експлуатацію TAP стане для «Газпрому» істотне посилення конкуренції в Італії, а це після Німеччини — найважливіший ринок збуту газу на найважливішому для російської компанії західному напрямку експорту. У 2019 році Італія купила у «Газпрому» 22,1 мільярда кубометрів, але вже в наступному році ця країна може отримати Південним газовим коридором близько 7-8 мільярдів кубометрів азербайджанського газу (інші 2-3 мільярди поділять між собою Греція, Албанія і Болгарія).
Тож через прихід до Італії нового конкурента, який буде всіма силами прагнути затвердитись на ринку, «Газпром» може теоретично позбутися третини своїх продажів, чи навіть більше, адже в умовах дуже ймовірних суворих карантинних обмежень майбутньою зимою і супутньої економічної кризи попит на газ на італійському ринку виявиться в 2021 році з великою ймовірністю нижчим, ніж він був у 2019 році.
Але навіть якщо «Газпрому» вдасться більшою мірою зберегти обсяги продажів, розраховувати після здачі в експлуатацію TAP на їх суттєве збільшення в Італії, а також на значне зростання цін, мабуть, вже не слід. Адже на цей ринок вийшов новий сильний гравець.
Азербайджанський газ почав через Туреччину і Грецію надходити до Італії — другий за значенням ринок збуту для «Газпрому» в ЄС. Стратегія Євросоюзу спрацювала.
Євросоюз зробив важливий крок до своєї стратегічної мети — диверсифікувати постачальників і маршрути постачання природного газу, аби знизити таким чином залежність від «Газпрому» та Росії. Компанія-оператор Трансадріатичного трубопроводу (Trans Adriatic Pipeline, TAP), прокладеного від кордону Туреччини через Грецію, Албанію та Адріатичне море в Італію, після чотирьох з половиною років будівництва оголосила 15 листопада про початок комерційних поставок азербайджанського газу до ЄС.
Таким чином запрацював так званий Південний газовий коридор, який іде в обхід РФ з Азербайджану через Грузію і всю територію Туреччини, де в 2019 році було завершено будівництво Трансанатолійського трубопроводу TANAP.
Читайте також: Данія дозволила експлуатацію газогону «Північний потік-2»
Проєкт Nabucco провалився — успішна друга спроба
Зазвичай події такого масштабу супроводжуються урочистою церемонією, під час якої президенти і прем'єри країн-учасниць разом повертають великий символічний вентиль. Нічого такого цього разу не було, що, радше за все, можна пояснити дуже напруженими відносинами між Туреччиною та Грецією через суперечку навколо родовищ газу в Середземному морі. У цій ситуації лідери двох країн навряд чи хотіли спільно позувати перед камерами, тим більше на заході, присвяченому саме газу. Але певну роль могла відіграти і пандемія коронавірусу.
У будь-якому разі, TAP почав працювати тихо і практично непомітно. Однак відсутність промов про історичне значення цього трубопроводу не повинно вводити в оману: наприкінці 2020 року на європейському ринку газу відбулася не кардинальна, але все ж досить суттєва зміна розкладу сил. Євросоюз з другої спроби — адже проєкт Nabucco довелося поховати — забезпечив собі можливість отримувати газ з регіону Каспійського моря незалежно від Росії.
Поки що йдеться про 10 мільярдів кубометрів на рік, однак потужність TAP протяжністю у 878 кілометрів у перспективі може бути подвоєна до 20 мільярдів.
Друга нитка «Турецького потоку» отримала конкурента
Для порівняння, недобудований російський газопровід «Північний потік-2» набагато потужніший — дві його нитки розраховані на 55 мільярдів кубометрів. Водночас друга нитка «Турецького потоку», призначена для постачання країнам Південно-Східної Європи і у чималій мірі — конкурент TAP, має співмірну потужність у 15,75 мільярда кубометрів.
Щоправда, на такі обсяги вона зможе вийти не раніше другої половини 2022 року, коли планується спорудити необхідну транспортну інфраструктуру в Угорщині (вона розраховує і на азербайджанський газ) з можливістю подальшого прокачування газу до Австрії. Поки ж добудовується продовження цієї нитки на території Болгарії в сторону Сербії. Ці роботи повинні бути завершені в грудні 2020 року.
Болгарія вже майже рік отримує російський газ з другої нитки «Турецького потоку», але з 1 січня 2021 року збирається почати імпортувати і азербайджанський газ. Про це 16 листопада, на наступний день після початку комерційної експлуатації TAP, оголосив болгарський прем'єр-міністр Бойко Борисов. З цією метою до кінця року має бути добудований газопровід IGB протяжністю у 182 кілометри, який споруджується за підтримки ЄС.
TAP і IGB покладуть край залежності Болгарії від «Газпрому»
Такі газопроводи називаються інтерконекторами — вони з'єднують національні газотранспортні системи, у цьому випадку болгарську і грецьку. У підсумку Болгарія зможе закуповувати не тільки азербайджанський газ з TAP, а й також завозити скраплений природний газ через грецький СПГ-термінал Реветуса, а в перспективі — й через регазифікаційне судно в Александруполісі. Проєктна потужність IGB — 3 мільярди кубометрів на рік з можливістю наростити її до 5 мільярдів.
Якщо врахувати, що в 2019 році «Газпром» поставив до Болгарії 2,4 мільярда кубометрів, стає зрозуміло — завдяки початку експлуатації TAP та IGB один з найбільш залежних від російського газу членів ЄС радикально диверсифікує своїх постачальників і шляхи доставки.
Це не означає, що Болгарія припинить великі закупівлі в «Газпрому», але її позиції на переговорах про ціни та умови радикально покращилися, адже своє майже монопольне становище на болгарському ринку російська компанія тепер втратила.
Росії доведеться конкурувати з Азербайджаном за ринок Італії
Однак найбільш болючим наслідком здачі в експлуатацію TAP стане для «Газпрому» істотне посилення конкуренції в Італії, а це після Німеччини — найважливіший ринок збуту газу на найважливішому для російської компанії західному напрямку експорту. У 2019 році Італія купила у «Газпрому» 22,1 мільярда кубометрів, але вже в наступному році ця країна може отримати Південним газовим коридором близько 7-8 мільярдів кубометрів азербайджанського газу (інші 2-3 мільярди поділять між собою Греція, Албанія і Болгарія).
Тож через прихід до Італії нового конкурента, який буде всіма силами прагнути затвердитись на ринку, «Газпром» може теоретично позбутися третини своїх продажів, чи навіть більше, адже в умовах дуже ймовірних суворих карантинних обмежень майбутньою зимою і супутньої економічної кризи попит на газ на італійському ринку виявиться в 2021 році з великою ймовірністю нижчим, ніж він був у 2019 році.
Але навіть якщо «Газпрому» вдасться більшою мірою зберегти обсяги продажів, розраховувати після здачі в експлуатацію TAP на їх суттєве збільшення в Італії, а також на значне зростання цін, мабуть, вже не слід. Адже на цей ринок вийшов новий сильний гравець.
36 комментариев
Он знал, он знал!!!!!11111111
Подозреваю, что под этим ником прячется сам Ж.
Видать и правда деньги кончаются…
10 ярдов, ни об чем.
С учетом транзита, объема, сложности и длины маршрута дешевым быть не может.
Тем временем поставки спг из рф в ЕС выросли до 70 ярдов, в пересчете на газ.
Свежо предание… :)
А по «боблу» выходит печально.
И теперь о жиденьком.
Малозначительный, потому что поставки РФ газа в Европу — 180-200 млд куб трубой и 10-20 млд куб СПГ, те ЮГК даст прибл 5% газа от поставок РФ.
Тупиковый — потому что ресурсная база ЮГК, азербайджанское месторождение «Шах Дениз», способно давать прибл 10 млд куб газа в год и всё. Именно поэтому отказались от проекта развития мощности ЮГК, ранее Набукко, до 30 млд куб — газа не хватит.
Ну и общий тупик дорогих трубных проектов — они получаются дороже развития СПГ. Те построенное эксплуатировать будут, а дальше такие проекты в Европе врядли будут: ЮГК — это далеко — 3200 км и дорого — ок 40 млд долл.
На энергетику региона — южная и ю-восточная Европа — ЮГК повлияет мало, тк там уже оч конкурентный газовый рынок. Политические последствия ???? разве что полное выбивание укр ГТС из поставок в регион: укр ГТС и ЮГК прямые конкуренты, и что-то кажется, что снижать загрузку ЮГК и соотв прибыли в пользу укр ГТС не будут.
По статье: к сожалению, очередной политпропагандоз, и однобоко и не объективно. Напр, в украинской статье, посвещенной одному из конкурентов укр ГТС, эта проблема для укр ГТС вообще не упоминается.
И те и другие одинаково радуются попандосу друг у друга.
Сисьняюсь спросить, а чей газ через укр ГТС идёт? Случаем не португальский?
В мильярдах пожалста.
Соскок предполагался, ибо
«Газпром» установил рекорд по продажам природного газа в Турцию, пишут «Ведомости» со ссылкой на отчетность компании за третий квартал и данные Федеральной таможенной службы (ФТС). Объем экспорта в эту страну в сентябре стал наибольшим с января и составил 1,9 миллиарда кубометров топлива.
Также показатель существенно превосходит результат аналогичного периода прошлого года, когда в Турцию было продано всего 1,017 миллиарда кубометров газа. При этом всего за первые девять месяцев 2020 года поставки составили 8,854 миллиарда кубометров, что на 25 процентов ниже аналогичных прошлогодних данных.
Потребление газа в Турции падает — в 2019 на 9%, по 2020 ??? но ВВП падает, так что вероятно и потребление газа тоже.
Заключив очередной «договор» с «ГазпрЁмом» на прямую, это примерно, как выпить полониевого чайку и сбрызнуться «Новичком» для контрольного.
Остальное патетика.
В общем все, как всегда и ничего нового -Роися, торгует смертью, завернутой в долларовую бумажку.
При оптовой цене покупки не по прямым договорам с ГП, через посредников в Европе, 170-200$.
И это не предел. Зима, спотовые цены будут расти.
При этом сумма неплатежей и в целом долгов за газ достигла примерно 100 ярдов гривен, т.е. порядка 4 ярдов $.
Вчера, кстати, читал статью про газовый рынок Молдавии.
Так вот Молдавия обижается, что ГП отказывается подписывать договора дольше чем на год, хотят, понимаешь, стабильности и гарантий.
Но я думаю, в конечном счете их переведут в украинский режим — покупка через прокладку на споте.
ГП вообще вошел во вкус спотовых продаж. Через прокладки.
И, полагаю, будет в принципе отказываться от прямых длинных договоров.
Такие договора привелегия для приличных клиентов.
www.ehorussia.com/new/node/22184
Похоже наш Шурык тоже платить не станет, а уж после него и подавно.
В последнее время стало моветоном отдавать России долги.