Україна
  • 522
  • "Українська ракета" та MH17


    У російському Міноборони доводять — ракета, якою збили рейс MH17, належала українській армії. Як на це відповідають у ЗСУ?

    26.9.2018. BBC, В'ячеслав Шрамович

    «Українська ракета» та MH17: питання й відповіді


    Минулого тижня російське Міністерство оборони оприлюднило чергові звинувачення на адресу України у справі по збитому в 2014 році малайзійському «Боїнгу».

    До тверджень про те, що рейс MH17 міг збити український винищувач (версія, поширена російськими медіа) чи український же ракетний комплекс «Бук» з підконтрольної силам АТО території (версія російського обронного концерну «Алмаз-Антей»), тепер додалися архівні документи, які, за словами Міноборони РФ, свідчать — ракета, що збила літак, належала ЗСУ.

    Крім того, опублікували аудіозапис слів українського «комбрига ППО», який говорив про ймовірність повторення «ще одного малайзійського „Боїнга“.

    Українська влада одразу назвала всі заяви Міноборони Росії „черговим фейком“, однак далі загальних заперечень не пішла.

    ВВС News Україна попросила Генштаб ЗСУ прокоментувати нові звинувачення детальніше.

    Там нас направили до екс-заступника начгенштабу, генерал-лейтенанта запасу Ігоря Романенка, який нині працює у Центральному науково-дослідному інституті озброєння та військової техніки Збройних сил України.

    Саме він перевіряв представлені російським Міноборони дані та озвучив відповіді українського Генштабу по кожному зі звинувачень.

    Чому ракету №886847379 називають „українською“?
    Історія з ідентифікацією ракети почалася у травні 2018 року, коли Об'єднана слідча група (Joint Investigation Team, JIT), що разом з владою Нідерландів проводить офіційне розслідування авіакатастрофи, оприлюднила фото її фрагментів, на яких видно виробничі номери.


    Фрагменти ракети з виробничими номерами, які оприлюднила JIT у травні 2018 року

    На основі цього, кажуть у російському Міністерстві оборони, з'явилась можливість встановити загальний заводський номер ракети та з'ясувати, куди її передали одразу після виробництва.

    Відповідно до оприлюднених даних журналу обліку прийнятої продукції радянського Долгопрудненського зоводу, який виробляв ракети для „Буків“, йдеться про ракету №886847379 зібрану в 1986 році.

    За цими ж документами, 29 грудня 1986 року її відправили ​​у військову частину 20152 — тоді це була 223-а зенітна ракетна бригада Прикарпатського військового округу в Теребовлі Тернопільської області УРСР.


    Схема переміщення ракети

    У російському Міноборони також наголосили, що ця ракета до Росії більше не поверталася.

    Натомість, додають російські військові, 223-а бригада в часи незалежної України стала полком, переїхала до міста Стрий, а у 2014 році долучалася до АТО на Донбасі.

    Російські військові також висловили занепокоєння, що тепер, після оприлюднених документів, українська влада може знищити наявні у неї документи щодо цієї ракети.

    »Ми перевірили всю документацію за цей час у Стрийському 223-у полку та Теребовлянській бригаді. У 1986 році підрозділ був озброєний зенітним ракетним комплексом С-75 «Десна», а з 1987 р. перейшов на новий на той час комплекс «Бук», через що комплектувався ракетами з Долгопрудненського заводу", — розповідає Ігор Романенко.


    Ігор Романенко — генерал-лейтенант запасу, заступник начальника генерального штабу ЗС України (2006-2010), зараз — провідний науковий співробітник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України

    «На 1991 рік і пізніше у цьому полку ракети з таким номером не було», — стверджує він.

    «Потім ми підняли документи по всіх ракетах на „Бук“ з 2013 року, тобто до війни [на Донбасі]. За ними, в усій Україні цієї ракети не було», — додає генерал-лейтенант запасу.

    Куди поділася ракета?
    На питання про те, куди ж поділась ракета №886847379 після 1986 року, Ігор Романенко звертає увагу, що Міноборони РФ оприлюднило лише початкові документи, але не показало іншу звітну документацію по її переміщенню, таку як обов'язкові акти прийому-передачі.


    Ігор Романенко наполягає — росіяни могли б оприлюднити більше документів про ракету, які б доводили її маршрут

    Він каже, що такі акти мали б залишатися у Росії — вони б точно засвідчили, що ракета дійсно відправилася з Долгопрудненського заводу до Теребовлі, а 223-а бригада її прийняла.

    Ігор Романенко припускає, що у 1986 році ракета справді могла потрапити до бригади, але потім повернутися на завод: «Коли надходить ракета, проводиться її вхідний контроль на справність. Ті ракети, у яких знаходили несправність, відправляли назад на завод, а замість них присилали інші».

    «Росіяни не оприлюднили всі документи по ракеті, бо їм це не вигідно, адже це покаже, що ракета залишилася у Росії», — впевнений український військовий.

    Зрештою, він не виключає і можливість фальсифікації самого номеру ракети чи документів по ній.

    В українській спільноті InformNapalm, наприклад, звернули увагу на те, що у показаному росіянами журналі видно примітки «подп. 17.02.84».

    «Тобто виріб на заводі зібрали в 1986 році, але формуляр на неї заповнили ще у 1984», — пишуть у спільноті.

    Roman Burko

    На слайдах 7 и 8 с фотографией формуляра, представленных на брифинге МО РФ (https://youtu.be/L1Iqa1jHWw8) 17 сентября 2018, есть несколько пометок, которые могут указывать, что этот формуляр является сфабрикованным.
    Волонтер InformNapalm Михаил Кузнецов заметил, что на полях книги есть надписи:

    «восстановленный подлинник №1», «Подл(п). 17.02.84» (подл. – подлинник или подп. — подписано). Также на формуляре есть еще одна дата: 30.хх.1984…





    www.facebook.com/burkonews/posts/1160250884122783

    У Міністерстві оборони РФ ж наполягають, що всі документи справжні, а помітки могли з'являтися при копіюванні типових формулярів.

    «Справжність оприлюднених документів не викликає ніяких сумнівів. Під час брифінгу оригінали документів були представлені широкому загалу. У разі відповідних запитів від Об'єднаної слідчої групи буде розглянута можливість додаткового проведення експертиз», — повідомили у російському відомстві через кілька днів після оприлюднення журналів.

    Чи могла ракета опинитися в Грузії?

    Після заяв російського Міноборони грузинський блогер Георгій Джахая нагадав, що до 2008 року Україна продала Грузії шість установок «Бук» з ракетами.

    Вони перебували на базі у місті Сенакі й під час російсько-грузинської війни були вивезені до Росії.

    «Можливо, що одна з них була на тому самому „Буці“, з якого російські терористи збили малайзійський „Боїнг“, — припустив грузинський автор.

    Утім, Ігор Романенко таку версію теж відкидає.

    »Для України було б найпростіше сказати: немає питань — ми продали цю ракету грузинам, а потім її у 2008 році захопили росіяни. Але ми перевірили техніку, яку продали Грузії до 2008 року. Ракету з такими номерами ми їм не продавали. Крапка", — запевняє український військовий.

    Про що говорив український полковник?

    Запис слів українського полковника з радіотехнічної бригади, на думку російського Міноборони, — ще один доказ на користь версії щодо української відповідальності за катастрофу МН17

    На тій самій прес-конференції Міністерство оборони Росії оприлюднило фрагмент розмови українського полковника Руслана Гринчака з підлеглим під час навчань на Одещині в 2016 році (частину слів, ймовірно — нецензурні вислови, замінено звуковими ефектами):

    «Доповідай, візьми цього керівника, …, візьми Левчука, і скажи: пацани, якщо буде от так, то … … ще один малайзійський „Боїнг“ і все буде …»

    «У липні 2014 року полковник Гринчак займав посаду командира 164-ї радіотехнічної бригади протиповітряної оборони ЗСУ», — розповіли у Міноборони РФ й додали, що у липні 2014 року цей підрозділ забезпечував контроль повітряної обстановки зокрема і над Донбасом.

    Тобто там натякнули, що Руслан Гринчак якщо і не причетний до збитого малайзійського «Боїнга», то, принаймні, знає про "істинний стан справ" у 2014 році.



    Ігор Романенко підтверджує — голос на записі справді належить Руслану Гринчаку, але його слова «вирвані з контексту».

    На думку Ігоря Романенка, такими висловами український полковник доводив підлеглим: треба, щоб під час навчань все радіотехнічне забезпечення працювало й було боєздатним.

    «Адже, якщо не буде нормального радіотехнічного забезпечення, „то може статися так, як у росіян з “Боїнгом», — дає він свою інтерпретацію слів Гринчака.

    Ігор Романенко також стверджує, що росіяни, до того ж, наводять неправильну посаду Руслана Гринчака: «Командиром бригади він був з 2011 по 2013 рік. А з 2014 по 2016 рік він був на вищій посаді, але не командиром бригади. У районі АТО, судячи по кадровим документам, — лише з 2017 року».

    Що ж до використання сил ППО на Донбасі, то раніше у розмовах з BBC News Україна речники української армії наголошували, що сили АТО застосовували засоби протиповітряної оборони лише проти безпілотників, адже авіації у так званих «ДНР» і «ЛНР» не було.

    Це ж підтвердив і Ігор Романенко: «Не хочу говорити чим, але нашими засобами ППО ми збивали безпілотники, наприклад „Орлани“ (Безпілотники, які виробляються в Росії. — Ред.). І не один раз».

    Яка реакція?


    На сайті Об'єднаної слідчої групи жодних нових заяв за підсумками оприлюднених російською стороною документів про ракету поки що не з'явилося.

    Таким чином, у силі залишається основна версія офіційного слідства: рейс МН17 збила ракета, випущена з установки «Бук», що належала 53-й зенітній ракетній бригаді Збройних сил РФ з Курська.

    У травні Об'єднана слідча група також наголосила, що «більше не бажає звертатися виключно до російської влади за допомогою у зборі інформації з даного питання», а натомість закликає надати свідчення приватних осіб, які можуть щось знати.

    «Не носіть цю інформацію в собі, зв'яжіться з Об'єднаної слідчою групою», — закликали у JIT, нагадуючи, що йдеться про розслідування смерті 298 людей.

    «Базуючись на висновках [JIT], Нідерланди та Австралія відтепер переконані, що Росія відповідальна за розгортання установки „Бук“, який збив МН17», — заявив у травні міністр закордонних справ Нідерландів Штеф Блок.


    Внаслідок катастрофи рейсу MH17 загинули 298 пасажирів та членів екіпажу

    Кремль свою причетність до катастрофи «Боїнга» категорично відкидає. Крім того, у Москві кажуть, що не мають підстав повністю довіряти результатам слідства JIT, оскільки росіян не допустили до повноцінного розслідування.

    «За чотири роки вони (Міністерство оборони РФ. — Ред.) доводять бог знає що. Йти на поводу в них вже обридло. Це, можливо, останній раз, коли ми щось перевіряємо», — підсумував Ігор Романенко розмову щодо нових аргументів Росії по MH17.

    3 комментария

    avatar
    следующая по счету версия
    «Мы, но не специально»
    0
    avatar
    Рядом
    Представитель России в Трехсторонней контактной группе Борис Грызлов заявил на переговорах в Минске, что подростки в оккупированной Горловке подорвались на «американской мине».
    +1
    У нас вот как принято: только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут делиться своим мнением, извините.