Україна
  • 872
  • Що ми зробили для оборони країни за півроку?

    12.3.2020. Lb.ua, Андрій Загороднюк, 15-й міністр оборони

    4 березня я припинив свою роботу на посту Міністра оборони України. І в цій статті я хочу розповісти вам про важливі досягнення нашої команди та напрацювання, яких вдалося досягти за останні пів року в Міністерстві оборони.


    Фото: facebookАндрій Загороднюк

    СТРАТЕГІЯ ТА ПЛАНИ ОБОРОНИ
    Почнемо зі стратегії. Ми зробили все необхідне для того, щоб була чітка та викреслена стратегія оборони держави, був зрозумілий план дій, а головне – щоб між стратегією і реальністю був нерозривний зв’язок. Документи оборонного планування не можуть бути відокремлені від поточних справ – вся діяльність, реформа має бути підпорядкована загальній стратегії.

    Стратегія виходить із мети. А головна мета Міністерства оборони – це захист країни від воєнних загроз, тож стратегія повинна виходити від розуміння, що саме загрожує Україні та яким чином.

    Ми визначили реалістичні сценарії загроз, які стоять перед Україною.

    Шість років у нас вже іде війна з Російською Федерацією, і ворог постійно вдосконалює свої методи. Нашою командою було проведено комплексний Оборонний огляд, що завершився наприкінці 2019 року. Ми проаналізували наші спроможності, поточне безпекове середовище в світі, навколо України та всередині держави. Було проведено роботу з прогнозу майбутнього безпекового середовища та сформоване бачення, яким чином Росія може досягати своїх цілей та що треба робити, щоб ці заходи не досягли мети. Важливо, що величезний ризик несуть гібридні загрози, адже їх реалізація та вплив противника не завжди видимі. Були сформовані можливі сценарії та основні шляхи протидії цим загрозам. На базі вищевказаного ми розробили проєкт Стратегії воєнної безпеки, основний документ нашого оборонного планування. Ця стратегія мала стати центром оборонної політики держави. Важливо, що враховувалася думка радників країн альянсу і вміст Стратегії відповідав сучасним євроатлантичним підходам. Вперше в історії України, до речі. На час відставки уряду проєкт вже був готовий для представлення народним депутатам, членам Уряду та іншим вищім керівникам країни.

    Одночасно ми почали роботу над планами щодо розвитку конкретних видів Збройних Сил, адже агресія ставить локальні виклики та завдання перед кожним видом – будь це Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-морські сили тощо. Ми робили акцент на тих видах, по яких загрози були найбільш актуальні, а спроможності при цьому – найбільш недорозвинені. Ми не писали стратегії без розуміння того, як будемо реалізувати їх на практиці та за який рахунок.

    Нарешті державний апарат мав чітко розуміти, як діяти при настанні будь-яких сценаріїв. Для цього законом ми ввели нове для України поняття – План оборони України, де буде прописано алгоритм цих дій. Структура плану була затверджена відповідною постановою Уряду, а його розробка має завершитися цього року.


    Фото: Макс Левин

    РЕСУРСИ ТА РОЗВИТОК

    Основна проблема будь-якого стрімкого розвитку – це фінансовий ресурс у порівнянні з наявними викликами. Попри те, що на 2020 рік ми “вибили” найбільший за історію України бюджет на Міністерство оборони України, 136 млрд гривень, і взагалі бюджети на оборону України ростуть із року в рік, потреба в оновленні техніки та інфраструктури просто непорівняна з коштами, що виділяються. Зношеність інфраструктури, озброєння та військової техніки відомі всім, на їх заміну треба сотні мільярдів гривень, яких наразі немає та, виходячи із прогнозів щодо розвитку економіки у найближчі роки, — не буде. Треба було знайти вихід. І ми його знайшли, принаймні частково.

    По-перше, треба було пересвідчитися, що наявний ресурс розподіляється в найбільш ефективний спосіб. Ми переглянули всі бюджетні програми, зробили ревізію контрактів та зобов’язань. Ми зупинили проекти, які фінансувалися або з великим ризиком щодо неотримання якісної продукції, або з надзвичайно незрозумілими строками чи показниками ефективності. Це викликало хвилю інформаційних атак різної інтенсивності, удар яких ми прийняли на себе. Крім цього, ми робили все, що можливо, для зменшення корупційних чинників, які десятиріччями знекровлювали і без того обмежений оборонний бюджет. Про це – нижче окремо.

    По-друге, ми спрямували зусилля на розширення міжнародної допомоги. Проводилися десятки зустрічей, відряджень та перемовин. Було розгорнуто цілу кампанію із зміцнення та поглиблення відносин з закордонними партнерами. Підписано низку угод та меморандумів про співпрацю. Як результат — ми можемо наразі суттєво збільшити військово-технічну допомогу з США, нашого основного стратегічного партнера. Відносини розвивалися у надзвичайно продуктивному напрямку. Ми мали попередні домовленості про розширення програми постачання суден для Військово-морських сил України (одного з ключових пріоритетів нашої стратегії оборони) та багатьох одиниць іншої техніки. Багато з домовленостей мали бути досягнуті під час мого візиту, що планувався на першу половину квітня. Щодо розширення допомоги, переговори йшли із іншими країнами. Із Туреччиною нещодавно вже був підписаний відповідний договір. І це був тільки початок.

    По-третє, ми розширили перемовини щодо фінансування (окрім допомоги), оскільки досі не використовували ані можливості міжнародних кредитних інструментів, ані інвестицій. Фінансування на придбання обладнання є дуже близьким до реалізації. Відбулися активні перемовини з країнами НАТО, зокрема Туреччиною та Францією, щодо фінансування розвитку технологій та закупівлі техніки. Ще з одним ключовим партнером, якого я публічно не можу назвати, ми стоїмо на порозі виділення довгострокової кредитної програми на суму більше мільярда доларів, що є безпрецедентним для країни.

    Взагалі одним із основних досягнень ми вважаємо вирішення питання, яким чином практично досягти переозброєння найбільш ресурсномістких напрямків: військово-морських сил, авіації та протиповітряної оборони за рахунок залучених коштів. Ми цю відповідь знайшли, і реалізація є лише питанням часу і продовження зусиль.

    Авіації і протиповітряній обороні приділялося особлива увага через те, що треба було вирішувати і питання модернізації і питання оновлення. Ці програми – багаторічні і багатомільйонні і їх закладають на роки вперед. Робочі групи під головуванням моїх заступників проводили дні і тижні в роз’їздах вивчаючі різні сценарії розвитку. Нарешті на початку весни ми були готові представити керівництву країни зважені рішення по обох напрямках виходячи із наявних ресурсів, часу на реалізацію та результат.


    Фото: Макс Левин

    З цілою низкою країн ми домовлялися про інвестиції. Наприклад, розблокували військово-технічну комісію Україна-Франція, яка не працювала довгий час, підписали офіційні угоди з Туреччиною та Саудівською Аравією на рівні міністрів. Цілий ряд угод ще готувався. Інвестиції мали йти у розбудову інфраструктури (наприклад, містечок, побудови житла для військових), що потребують мільярди коштів на фінансування. З рядом країн ми говорили про їхню участь у пільговому кредитуванні іпотечних програм на житло. Також, звичайно, інвестиції повинні були йти на спільну розробку нових технологій.

    ТЕХНОЛОГІЇ

    Сучасні військові дії — це технології, і це не данина модним трендам, це питання виживання країни. Головною нашою проблемою була відсутність швидкого процесу постачання нових технологічних зразків на озброєння – надзвичайно великий час «з’їдають» бюрократичні дії, це демотивує розробників та не дає можливості залучати інвесторів. Майже вся нормативна база була розроблена до війни та до четвертої промислової революції, та не відповідає сучасним швидкостям впровадження інновацій. Ми йшли шляхом прискорення всіх питань і підготували системні спрощення та дерегуляцію цього процесу. Окремо ми переглянули цілий ряд дослідно-конструкторських розробок щодо ефективності та сучасності і спрямували ресурс туди, де було видно перспективний результат.

    На деякі програми ми виділили безпрецедентні кошти. Так, на нові ракетні технології було виділено на 300 млн гривень більше, ніж у минулому. А це близько 2,4 млрд грн на 2020 рік. Це великий кредит довіри вітчизняним державним конструкторам, при тому, що частина робіт наразі залишається ще на рівні розробок та не пройшла державні випробування. Така позиція робить звинувачення у “згортанні ракетної програми” чистим медіафейком. Щодо того, яким ресурсом оплачувати ракети (гроші чи державні гарантії), то моя позиція проста: такі питання мають обговорюватися між державним споживачем та державним постачальником у професійний спосіб, а не бути частиною фейсбук-дискусії між “диванними експертами у фінансуванні оборонних контрактів та ракетних технологій”. Держава нам виділила ресурс у 9 млрд грн гарантій і їх розподіл не має вирішуватися в соцмережах. У міністерства є величезна кількість постачальників та державних контрактів та фінансових зобов’язань, які воно виконує належним чином.

    Для освоєння нових технологій ми планували запуск Інноваційного центру. Це мала бути нова установа, яка б могла залучати як військових, так і цивільних працівників із ринку (на ринкових умовах) для розвитку перспективних проєктів. Створення такої установи — це надзвичайно бюрократична та довга процедура, але по факту ініціативна група була сформована та вже працювала над першими проєктами. Центр мав бути також платформою для обміну технологіями та кооперації. Була домовленість про технічну співпрацю цього центру з технологічними акселераторами з Великобританії, Туреччини, Японії, а в перспективі і інших країн.


    Фото: mil.gov.ua

    Доречі, у нас з’явився новий цінний партнер по той бік Континенту — Японія. Відбулися зустрічі та заходи і на рівні міністрів, і на рівні військових експертів. Токіо зацікавлене у співпраці з нами щодо протистояння гібридним загрозам з боку Росії, поширенні нашого досвіду. Ми зацікавлені в їх технологіях, і вони готові працювати з нами в інноваційних напрямках. Цього року Японія вперше візьме участь у навчаннях «Sea Breeze» в Чорному морі, безпека в якому є надзвичайно болючим моментом для нашої країни.

    БЕЗПЕКА ЧОРНОМОРСЬКОГО БАСЕЙНУ
    Агресивні дії Росії на Чорному морі є відомими, та ми доклали зусиль для посиленого інформування міжнародної спільноти щодо ризиків в цьому регіоні. РФ використовує Крим і Чорне море як платформу для подальшої ескалації на Близькому Сході та становить загрозу для всієї Європи.

    Для нас цей напрямок був важливим із самого початку, і ми працювали щодо нього окремо. Україна отримала шанс заручитися міжнародною підтримкою та започаткувати комплекс заходів зі стримування агресії на морі. Ми провели низку переговорів із Румунією, Грузією і Туреччиною щодо обміну важливою для нас інформацією навколо ситуації у Чорному морі і спільній підтримці.

    Окремо ми стимулюємо країни НАТО збільшити присутність в регіоні і досягти тіснішої взаємодії в рамках військових навчань. Зокрема готуємося до проведення спільних командно-штабних навчань «Непорушна стійкість – 2020» (5-9 жовтня 2020, Одеса), залучаємо нових учасників навчань («Seа Breeze-2020», вперше – Японія, Південна Корея та сухопутний підрозділ з Норвегії), готуємо ремонт броньованих катерів, які у листопаді були захоплені Росією. Катер “Нікополь” і буксир “Яни Капу” уже відправилися на завод. Другий катер, “Бердянськ”, стане на ремонт дещо згодом. У кінці січня в море для ходових випробувань вийшов ще один корабель, запланований для передачі ВМС ЗСУ. Працюємо з Береговою охороною США щодо реалізації домовленості про передачу Україні додаткових катерів типу «Island» тощо. Продовжуємо розвиток системи радарів та ситуаційної обізнаності на морі.

    Розвиток Військово-морських сил — це не тільки забезпечення катерами і кораблями. Це й розвиток спроможностей у вигляді систем управління, підготовки персоналу та командирів тощо. З’явилися конкретні домовленості з Британією і рядом інших країн щодо розвитку Військово-морських сил України. Зокрема, було створено масштабний проєкт під головуванням Великої Британії, до якого увійшло 14 (!) країн, щодо допомоги Україні в організації сильних та спроможних Військово-морських сил. Проєкт включає і навчання персоналу, написання й адаптацію доктрин та процесів для виконання морських операцій – все необхідне для досягнення ВМС необхідного рівня ефективності відповідно до стандартів НАТО.


    Командно-штабные учения ВМС ВС Украины 'Шторм — 2018'. Фото: flickr/ministryofdefence

    ІНТЕГРАЦІЯ З НАТО

    Прямо зараз ми маємо всі шанси досягти якісно нового рівня щодо інтеграції у НАТО. Ми можемо цього року отримати статус Учасника Розширеного Партнерства (Enhanced Opportunity Partner, EOP). Цей етап надасть нам право та можливість брати участь у місіях та навчаннях безпосередньо під егідою НАТО. Суттєво посилить обмін інформацією та участь в проєктах і програмах НАТО. Наші представники зможуть брати участь у роботі керівних органів НАТО. Збільшаться наші постійні робочі контакти, і не лише на рівні міністрів чи начальників штабів, а й горизонтально – на рівні керівників підрозділів. Цей статус ще більше зміцнить наше міжнародне положення, а саме воно є одним з чинників протидії агресивним діям РФ. Наступною сходинкою щодо інтеграції в НАТО після цього статусу є тільки План Дій щодо Членства (ПДЧ).

    Ми вийшли на надзвичайно міцний рівень відносин з НАТО та країнами-партнерами. При цьому, крім великої інтенсивності зустрічей (за шість місяців вони перейшли за сотню) та конкретних планів, ми зробили два нових кроки: 1) що стосується переходу на стандарти НАТО, ми спрямували співробітництво на новий принцип із дуже конкретними строками та діями;

    2) вибудували систему інформування країн-НАТО щодо прогресу у реформах. У міністра оборони України є унікальний дорадчий орган: Група радників стратегічного рівня, що складається з колишніх оборонних високопосадовців шести ключових країн-партнерів. Ми використали цей інструмент по-новому: після їх роботи в Україні з перевірки ходу реформ, вони їхали до Брюсселю, де виступали перед послами країн-членів НАТО. Таким чином, ці держави отримували незаангажований погляд від експертів стратегічного рівня та з високою репутацією. Це надавало впевненості, що ми йдемо правильним шляхом та будувало довіру до команди міністерства. Останній звіт відбувся в січні і надав надзвичайно позитивні висновки щодо нашої роботи.

    Це дало Україні величезну підтримку перед нашою зустріччю в лютому на рівні міністрів оборони та надзвичайний поштовх у відносинах із країнами-членами НАТО. В результаті абсолютна більшість країн висловила підтримку щодо ЕОР та підтримала наш шлях. Голосування буде в жовтні, та за умови продовження реформування та збереження головного стратегічного курсу у нас є всі підстави очікувати позитивного рішення.

    Зараз можна констатувати, що Україну в НАТО цінять і їй довіряють, а саме за конкретні справи:
    • правильне визначення пріоритетів та заходів реформування, необхідних для інтеграції із НАТО;
    • неухильний прогрес в цих реформах у короткий термін.




    Фото: facebookАндрій Загороднюк

    РЕФОРМА
    Пріоритетними напрямками реформування стали:

    Реформа системи оборонних закупівель та гарантування якості. Необхідність в ній була очевидною, оскільки існуюча система була уражена неефективними процесами та корупційними ризиками. В першу чергу разом з Мінекономіки та профільним комітетом Верховної Ради був розроблений новий законопроєкт “Про оборонні закупівлі”, який повністю змінював систему закупівель та переводив її на нові стандарти. Закон було прийнято в першому читанні та очікує на остаточне прийняття в найближчий час. Разом з прийняттям Закону передбачалося внесення змін до Закону про державну таємницю для зняття повної секретності з Державного оборонного замовлення (ДОЗ), який наразі є цілком таємним документом. Ми ніколи не виступали за повне розсекречення ДОЗу, проте в більшій частині він мав стати публічним документом.

    По-друге, була заснована державна установа “Центр оборонних закупівель”, метою якої є централізація закупівлі та можливість наймати закупівельних спеціалістів за ринковими зарплатами. Централізація тільки деяких позицій, за підрахунками, призведе до економії сотень мільйонів гривень державного бюджету. Наразі організація завершує своє формування. Повна зміна системи закупівель була передбачена протягом 2020 року.

    Третьою важливою складовою було створення системи державного гарантування якості. Її мета — максимальне стимулювання виробників до надання якісної продукції та послуг через систему передкваліфікаційного аудиту систем управління якістю на підприємствах виробників. Завершення реформи управління якістю надасть Збройним силам отримати кращу продукцію, змінить застарілу систему роботи військових представництв (“воєнприйомка”) та надасть можливість українським підприємствам отримати сертифікати міжнародного зразка, що приймалися б в країнах НАТО. Це надало би можливість зростання експортного потенціалу вітчизняним виробникам.

    Попри увагу до реформування, ми не забували про виконання замовлення на 2019 рік і планування на 2020 роки. ДОЗ-2019 виконано на 99,3% — виключенням стали два проєкти, які було призупинено саме через низьку якість виконання. Було прийнято на озброєння рекордну кількість нової техніки – більше 7,5 тис. одиниць. ДОЗ-2020 був розроблений та прийнятий, спираючись саме на потреби Збройних сил України. Вперше ми відійшли від практики прийняття рішень при плануванні закупівель обмеженою групою, і ДОЗ-2020 пройшов додатковий аудит незалежної експертної комісії. Максимально перевели заплановані закупівлі на конкурентну основу.

    Нарешті минулого року ми запустили закупки через Агенцію НАТО з підтримки та постачання (NSPA) і вже зробили через неї перші закупівлі. Це надало можливість Міністерству оборони закуповувати техніку через цю ефективну міжнародну платформу – швидко, за найкращими ринковими цінами та без посередників.


    Фото: mil.in.ua

    Закупівля через НАТО є особливо важливою для спеціальних закупівель для таких потужних сил як Сили Спеціальних Операцій та Десантно-Штурмові війська. Чудово підготовлені, їх бойові підрозділи потребують спеціальну техніку та обладнання яке часто не виготовляють в Україні. Ці підрозділи, якими ми так пишаємося, відповідають за рівнем уміння та навичками кращим арміям НАТО. Окрім матеріального забезпечення.

    Саме війська ми слухали коли формували ДОЗ, коли формували стратегії та визначали пріоритети реформи. Постійні роз’їзди у війська і зустрічі з командуючими видів та комбригами були невід’ємною частиною нашої роботи задля визначення чого саме потребують війська більше всього та як, враховуючи обмежений ресурс та постійну загрозу з боку ворога, найкраще спланувати кошти і зусилля.

    Реформа системи управління Збройними силами за стандартами НАТО та перехід на стандарти НАТО.
    Однозначним пріоритетом для нас є перехід на стандарти НАТО для досягнення більш ефективної керованості Збройними силами та взаємосумісністю із бойовими підрозділами країн-членів НАТО. План системного переходу реалізується з березня 2019 року у тісній співпраці з іноземними радниками. Зокрема ця трансформація передбачає розподіл функцій формування та застосування Збройних сил, коли одні структурні підрозділи ЗСУ відповідають за створення, комплектацію, підготовку та оснащення військ, а інші суто зосереджені на ефективному плануванні та виконанні бойових операцій. Це також передбачає і розмежування посад Головнокомандувача та начальника Генерального штабу ЗСУ. Вказане розмежування було прийнято в Законі «Про національну безпеку та оборону» та мало відбутися з 1 січня 2021 року. Оскільки реформа просувалася значно швидше (що, до речі, також безпрецедентно), ми подали до Верховної ради Законопроєкт про зміщення дати розподілу на березень 2020 року. Його було прийнято 4 березня. Повна трансформація системи управління Збройними силами має відбутися протягом 2021 року.

    Взагалі упродовж 4-го кварталу 2019 року було визначено основний пакет стандартів для прийняття в 2020 році. В жовтні була досягнута домовленість про новий, більш практичний підхід до формування дорожньої карти переходу на стандарти НАТО. На березень 2020 року планується нарада щодо остаточного узгодження переліку “ключового пакету стандартів”, який мав бути запроваджений у Збройних силах на наступні два роки. Через цей час за умови виконання цих планів ми зможемо говорити, що в більшій мірі наше військо перейшло на стандарти НАТО.

    Реформа харчування. 2020 рік має стати остаточним у переході на нову систему харчування за каталогом. Система була розроблена в 2015-2016 роках в Проектному офісі реформ Міноборони і досі отримує одноголосні позитивні відгуки від військовослужбовців. З 1 березня всі бойові частини Збройних сил України перейшли на каталог. Більша частина військовослужбовців вже харчується за новою системою. До кінця року на нього мають перейти всі військові частини. Цю реформу намагалися заблокувати через суди, але ми її впроваджуємо далі.


    Фото: mil.gov.ua

    Реформа забезпечення житлом. Одна з найболючіших тем — це житло для військовослужбовців. Якісного житла не вистачає, причому всього — казарм поліпшеного типу, гуртожитків, так і штатно-посадових квартир (такі, які залишаються власністю частини), і, звичайно, постійного житла (таке, що може перейти у власність військовослужбовця). Останнє є найвідомішою темою, так як постійно роками зберігається житлова черга в 45-47 тисяч осіб.

    По перше, ми перевели квартирну чергу в онлайн, щоб виключити маніпуляції з нею та скоротити бюрократичний апарат. Також ми досягнули справді вражаючих темпів будівництва. За 6 місяців силами Міністерства введено в експлуатацію 40 казарм поліпшеного планування і завершили ще 10. Це, в середньому, казарма чи дві щотижня, тобто щотижня мінімум 125 військовослужбовців-контрактників отримували сучасні умови проживання.

    Ми продовжуємо ефективно використовувати кошти платників податків для вирішення житлових питань військовослужбовців. Минулого кварталу ми закупили більше квартир (290!), ніж за всі попередні квартали 2019 року, та ще й за суттєво нижчими цінами, а також добудували два 40-квартирних будинки в Мукачеві та Володимирі-Волинському. І до того ж встигли видати 32 сім'ям компенсацію за неотримане постійне житло. Це все було зроблено через приведення нового, якіснішого менеджменту в службу замовника Міністерства.

    Але всі ці кроки не вирішують питання повністю. В державі немає такого ресурсу, щоб закуповувати десятки тисяч квартир та швидко закрити чергу. Тому було вирішено шукати інший спосіб. Паралельно ми провели аудит земельних активів Міністерства – а це сотні тисяч гектарів земель по всій Україні. Частково вони стоять покинуті, частково – здаються в оренду, часто за непрозорими цінами. Велику кількість земельних ділянок було передано в інвестиційне будівництво (“земля в обмін на квартири”), проте і сама передача, і процес отримання квартир були непрозорими і пронизані корупцією. Наприклад, зараз Міністерство судиться за 33 тисячі (!) квадратних метрів в Новопечерських Липках – одному із найдорожчих кварталів Києва, який колись був військовим містечком.

    Але саме інвестиційне будівництво, тільки на інших -прозорих та ринкових засадах — є відповіддю на питання закриття черги. Вперше земельні ділянки були виставлені на конкурс 2 березня, коли переможців оцінюють і за їх фінансовими спроможностями, і за тим, скільки квартир вони можуть передати одразу при підписанні угоди. Підраховано, що за такими принципами ми можемо отримувати до 10 тисяч квартир щорічно, тобто реально закрити чергу за 4.5 роки!

    На перспективу реформа передбачає заміщення роздачі житла – пільговим іпотечним кредитуванням, так як це робиться в країнах НАТО. Така робота вже також велась і цього року мала стартувати перша пілотна програма.


    Фото: надано прес-службою

    Нова інфраструктура
    Окрім казарм, гуртожитків та квартир ми почали будівництво принципово нових об’єктів. Так, у селищі Воздвиженка наприкінці минулого року було здано в експлуатацію польовий табір із модульних комфортних будиночків (вагончиків), який вміщує військовослужбовців танкового батальйону. Вже в цьому році заплановано будівництво таких таборів ще в ряді місць.

    Також на бригадному рівні ми побудуємо нові бази: в цьому році заплановано будівництво військової бази в Сєверодонецьку, у наступному – в Маріуполі. Рівень оснащення та комфорту буде відповідати стандартам НАТО. Планується використати швидкозбірні конструкції, що надасть можливість здавати об’єкти в короткий термін та проводити тендери на національному рівні (звичайне будівництво прив’язане до локальних підрядників, що завжди звужує конкуренцію і часто – якість будівництва).

    Низька якість підрядників та їх культура часто призводить до зриву строків. Так, у містечку на полігоні Широкий Лан п’ять разів змінювали підрядників через їх халатне відношення до потреб армії. Будівництво має закінчити в цьому році структурний підрозділ самого Міністерства оборони України – Державна спеціальна служба транспорту (ДССТ), яка відома своєю будівельною спроможністю та вмінням здавати об’єкти якісно і в строк. У березні планується здача нового містечка для військовослужбовців в м. Мукачево, також побудованого ДССТ.

    Закінчили та відновили 52 інших військових об’єктів у різних частинах та установах по всій Україні (казарми, адмінбудівлі, котельні, їдальні, гуртожитки, госпітальні корпуси) та провели капітальний ремонт 18-ти їдалень.

    Частиною реформи будівництва була повна заміна керівництва в службі замовника – славнозвісного Головного квартирно-експлуатаційного управління (ГоловКЕУ). Ця структура, що декілька років тому також поглинула не менш відоме Управління капітального будівництва (УКБ), була відома своєю надзвичайною неефективністю та корупційністю. Було прийнято і реалізовано рішення про повний перезапуск цієї функції з новою професійною командою та новим структурним підрозділом.

    ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ І АНТИКОРУПЦІЯ
    Ще одним підрозділом, відносно якого було заплановано і реалізовано перезавантаження, є Головна інспекція Міністерства оборони (ГІМОУ). Її функція – забезпечення внутрішнього контролю, перевірка боєздатності підрозділів та виконання ними завдань, а також проведення службових розслідувань. Було змінено керівництво ГІМОУ та одночасно почалося запровадження функції внутрішнього контролю в Міністерстві. Керівником ГІМОУ став бойовий полковник-десантник, який особисто розробляв та брав участь в операціях в найгарячішу фазу війни та якому було поставлене завдання сформувати весь склад інспекції з бойових офіцерів, які пройшли справжні бої та вболівають за майбутнє Збройних сил України.
    Окремо лідером антикорупційного напрямку нової команди було прийнято нову програму дій щодо запобігання корупційних ризиків. Програму повністю підтримали наші партнери по НАТО, і її реалізація була однією з ключових вимог щодо подальшої євроатлантичної інтеграції. Тільки за пів року було виявлено фактів корупції та передано до правоохоронних органів 160 справ на сотні мільйонів гривень. Були й затримання, але треба визнати — корупція ще глибоко «сидить» в системі, і роботи на цьому фронті ще багато.


    Фото: пресс-служба президента

    Цифрова трансформація в ЗСУ
    Також було перезавантажено Управління інформаційних технологій – підрозділ, що займався цифровими проєктами. За нового керівництва було розпочато цілу низку революційних програм, які в 2020 році вже будуть функціонувати, такі як:
    Електронний військовий квиток (запуск пілотного проекту буде в Десантно-штурмових військах в 2020 році);
    Проєкт діджиталізації звітності керівників підрозділів та електронного документообігу “Пласт” (запуск в 2020 році). Цей проєкт зменшить бюрократичне навантаження на командирів, що є одним з найболючіших питань для них сьогодні;
    • Електронна військова черга на житло та відмова від паперових квартирних справ;
    • Розширення єдиного електронного реєстру військовозобов’язаних та призовників “Оберіг”;
    • Розширення програми діючих військовослужбовців “Персонал” на весь штат військовослужбовців;
    • Створення єдиного інформаційного простору для бойових систем на базі стандартів НАТО.

    Це лише проєкти, розробка яких почалася в 2019 році та які планувалося впровадити у 2020 році.

    ІНШЕ
    І це ще не все. Ведеться активна робота щодо реформи освіти. У цьому навчальному році запускаються дві нові освітні програми магістерського рівня з військового управління та оборонного менеджменту, що відповідають сучасним вимогам. Розробляються нові закони — про територіальну оборону, військову поліцію. Вони започаткують нові моделі цих військових формувань, що є важливою частиною обороноздатності країни. Вже розроблена і готується до запровадження нова система оплати для військовослужбовців, а також принципів розвитку військової кар’єри, обидві – у відповідності до стандартів НАТО.

    І, нарешті, розробляється нова система, що має через два роки повністю замінити існуючу систему строкової служби. Нещодавно була опублікована Постанова Кабінету міністрів, що вперше запроваджує добровільний призов з 18 до 20 років є першим кроком цієї реформи. В Міноборони була відкрита гаряча лінія для роз’яснення прав призовників, адже минула практика приводів “з вулиці” є незаконною та категорично недопустимою, про що були ані відповідні розпорядження Генштабу ЗСУ.


    Фото: Сергей Нужненко

    Сподіваюся, що ці напрацювання будуть продовжені. Багато з них мають стратегічне значення для обороноздатності країни.

    І так, ми будемо пильно слідкувати за розвитком подій.

    15 комментариев

    avatar
    На встрече трехсторонней контактной группы в Минске 11 марта достигнуто соглашение о создании «консультативного совета» с участием представителей Киева и так называемых «ЛНР» и «ДНР». Протокол заседания ТКГ
    опубликовало украинское издание «Зеркало недели».

    Согласно документу, подписать решение о создании «совета» планируется на заседании ТКГ 25 марта после консультаций с представителями ОБСЕ, Германии и Франции.

    «Основной задачей Совета является осуществление диалога, консультаций и выработка предложений по проектам политических и правовых решений по урегулированию конфликта в соответствии с комплексами мер, в том числе относительно проведения выборов в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины», — говорится в проекте решения ТКГ.

    В «консультативный совет» должны войти по 10 представителей с правом решающего голоса от Украины, отдельных районов Донецкой и Луганской областей. С правом совещательного голоса в совет войдут по одному представителю России, Франции, Германии и ОБСЕ. Критерии и порядок назначения членов совета определяются каждой стороной самостоятельно, говорится в решении.

    Создание «консультативного совета» означает, что Киев пошел на переговоры с представителями боевиков по приднестровскому сценарию, отмечает «Зеркало недели».

    Кроме того, на встрече 11 марта Украина и боевики договорились до 18 числа представить в ТКГ списки удерживаемых лиц для обмена (51 человек на подконтрольной Украине территории и 40 человек в ОРДЛО). До 25-го числа стороны должны направить окончательные списки на обмен. Кроме того, ТКГ обязала Украину и боевиков не позднее 18 марта направить миссии ОБСЕ «дополнительные предложения» «по возможным компроммисным участкам разведения сил и средств». Наконец, представитель «ЛНР» обязан не позднее 25 марта представить предложения о «механизмах и сроках» одновременного открытия контрольных пунктов въезда-выезда в городах Золотое и Счастье.

    graniru.org/Politics/World/Europe/Ukraine/m.278437.html
    +1
    avatar
    Что с Россией можно подписывать? Эрдоган вунь грозится ещё раз ввалить, если не поняли. Он не успел из Москвы до ридной Турции долететь, а Москва уже нарушила подписанное. Это бесполезное занятие что то с ними подписывать. Надо просто в виде ультиматума ставить условия и всё. Как амеры с этим договором по ракетам — если за ночь не построите мост хрустальный, то мы выходим. Всякие вопли -а вы докажите, это не мы и прочее — в мусор. Даже снисходить до ответа не стоит.

    Вот идёшь по селу и вдруг дворняга выскакивает из под забора и начинает лаять — идёшь дальше спокойно и она отстанет, а начнёшь на неё замахиваться, то сбегутся со всей деревни.
    0
    avatar
    Наша позиція щодо можливого створення «координаційної ради з ОРДЛО».

    Ми хочемо нагадати владі, що на окупованих територіях немає жодних легітимних органів чи осіб, які можуть «представляти інтереси територій» чи людей, що вимушені жити під окупацією.

    Це Росія окупувала український Крим і частину Донбасу.

    Це Росія у XXI столітті розв'язала війну у Європі, відправивши на територію суверенної держави своїх військових, найманців, зброю і техніку.

    Це Росія спрямовує ресурси на поширення відвертої брехні про те, що в Україні не війна, а «внутрішній конфлікт».

    Будь-які спроби легітимізувати керованих Росією бойовиків як сторону у переговорному процесі ведуть до фактичного визнання цієї тези та зняття відповідальності із держави-агресора.

    Громадянське суспільство не буде залишатися осторонь таких спроб, у тому числі на тлі загальнонаціональних карантинних заходів, що можуть стати перешкодою справедливим протестам.

    Ми закликаємо владу і президента Володимира Зеленського припинити контакти із російськими найманцями і маріонетками на Донбасі і вести переговори з РФ як із державою-агресором за посередництва міжнародних партнерів України.

    Повний текст відкритої заяви ГО: www.chesno.org/post/3863/
    0
    avatar
    На фоне трагических известий из целого ряда стран мира и первой смерти от пандемии короновируса в Украине новость о продолжении европейских персональных санкций против России прошла почти незамеченной. Тем не менее эти санкции против физических и юридических лиц были продолжены практически автоматом, без каких-либо серьезных дискуссий в Совете ЕС. И это – еще одно доказательство того, что санкции против России – как персональные, так и секторальные – стали практически рутиной. Еще несколько лет назад европейские политики обсуждали варианты отмены этих санкций – от полного до «постепенного», в случае уступок по Донбассу. Да и сейчас многие призывают «дать России шанс», цитируя президента Франции Эммануэля Макрона. И, тем не менее, санкций это не касается. Нет никакого реального продвижения по урегулированию ситуации в Украине – нет и отказа от санкций

    Не стоит думать, что российское руководство это не волнует. Волнует. Можно сколь угодно долго утверждать, что российская экономика адаптировалась к санкциям. Тем не менее то, что она несет ощутимые потери от западного экономического давления, является очевидным. Как, впрочем, и то, что российские чиновники не хотят, чтобы их ограничивали в передвижениях. Чтобы дала сбой излюбленная модель российской номенклатуры – «зарабатываем» в России, тратим и вкладываем – в цивилизованном мире.

    Тем более актуальным ущерб от санкций становится сейчас, в эпоху нового серьезного снижения нефтяных цен. И в ситуации, когда пандемия короновируса может серьезно сказаться на темпах роста китайской экономики, не оставив России особого выбора с точки зрения сотрудничества с Соединенными Штатами и Европейским Союзом.

    Поэтому – несмотря на всю рутину и привычность процедуры продления санкций – Кремль продолжит прилагать усилия для их отмены. Более того, в ближайшее время эти усилия могут стать еще более серьезными: этого будут требовать текущие экономические интересы.

    Однако при этом Россия всегда будет стараться сочетать отмену санкций и сохранение контроля над Донбассом и Крымом. А для этого для нее жизненно важно, чтобы она из агрессора превратилась в посредника. Чтобы Владимир Путин мог доказать западным лидерам, что Россия больше в конфликте не участвует, что теперь Киев ведет самостоятельные переговоры с «местными властями» оккупированных территорий.

    Принятое в Минске решение о создании Консультативного совета, в котором представители украинских властей должны проводить консультации с представителями «особых районов» следует рассматривать именно как часть российского плана по отмене санкций, а вовсе не как путь к деоккупации Донбасса.

    t.me/portnikov/447
    0
    avatar
    Вице-премьер и министр по вопросам реинтеграции временно оккупированных территорий Алексей Резников считает, что с заместителем главы администрации президента России Дмитрием Козаком украинской делегации проще вести переговоры, чем с бывшим помощником президента России Владиславом Сурковым. Суркова Резников назвал «эмоционально нестабильным человеком». Козака – «сильным, опытным и очень непростым человеком». И что очень важно – стабильным.

    Эти оценки вполне имеют право на существование. Более того, я даже допускаю, что Алексей Резников совершенно прав. Вот только его правота не имеет ровно никакого значения.

    Главная ошибка президента Украины Владимира Зеленского и его окружения – считать, что российские чиновники вообще ведут с ними переговоры и хотят достичь какого-либо результата. У любого российского чиновника, который участвует в переговорах, совершенно другая цель – содействовать дестабилизации Украины и добиться возвращения этой страны в российскую сферу влияния, возможно даже – присоединения Украины к России или некоему «союзному государству». Поэтому эмоциональная неустойчивость или стабильность участников переговоров с российской стороны не имеют ничего общего с политической реальностью. Кстати, рядом с «эмоционально неустойчивым» Сурковым в переговорном процессе постоянно присутствует бывший спикер российской Госдумы Борис Грызлов, которого тоже можно назвать очень стабильным и хладнокровным человеком. Ну и что это, по большому счету, изменило?
    Специально для читателей – но, конечно же, и для Алексея Резникова, Андрея Ермака и даже для самого Владимира Зеленского могу объяснить, как это работает. Когда в Москве возникло мнение, что президента Украины Петра Порошенко удастся заманить в политические ловушки и заставить сделать шаги навстречу Кремлю, на переговорной сцене появился сильный, опытный и стабильный Грызлов с особыми полномочиями – вспомните, он даже прилетал в Киев, презентовал «собственные» предложения по урегулированию конфликта. Но после того, как стало ясно, что Порошенко в ловушки не попадается, инициатива перешла к Суркову, который занимался дестабилизацией Украины с помощью радикализации ситуации на оккупированных территориях и поддержании постоянного военного конфликта.
    Сейчас Зеленский делает ровно то, чего на первом этапе хотели от Порошенко. Постоянно общается с Путиным напрямую, говорит о радикалах с обеих сторон, делает шаги, которые в Москве расценивают как подготовку прямого диалога Киева с «народными республиками». Именно поэтому в диалоге присутствует Козак, задача которого – заманивать команду украинского президента в новые ловушки, добиться дестабилизации Украинского государства, его краха, перевода под управления Москвы. И в этом Козак – вспомним его деятельность в Молдове – действительно профессионал. Так что само его присутствие в переговорном процессе —  четкий индикатор того, что украинское руководство движется в направлении, очерченном Владимиром Путиным.

    Если же в офисе президента это поймут и попытаются выбраться из кремлевских ловушек, Козак моментально исчезнет из переговорного процесса и новым «куратором» Украины в Кремле опять станет Сурков или какой-нибудь другой чиновник, которому поручат изображать «эмоциональную нестабильность» и радикализировать ситуацию.

    Потому что это никакие не переговоры. Это общение чекиста с объектом, цель которого – довести объект до краха, эмоционального срыва, гибели.

    И чем дольше такой объект будет воображать  себя равным партнером чекиста  и пытаться договориться, а не сопротивляться, тем большей является вероятность его поражения. Именно поэтому Козак не лучше, а хуже Суркова.

    t.me/portnikov/462
    +1
    avatar
    ​​Пока вы в карантине, в стране назначен новый Генеральный прокурор, которым стала и.о. директора Госбюро расследований — Ирина Венедиктова. Первый Генпрокурор женщина. И, если мне не изменяет память, первое большое назначение, на которое у «Слуги народа» не хватило собственных голосов.

    t.me/mustafanayyem/404

    Рада проголосовала за назначение Ирины Венедиктовой на должность генпрокурора Украины.

    Ее кандидатуру предложил Зеленский. До этого она возглавляла ГБР.

    t.me/c/1242446516/5132

    Руководила ГБР она недолго. Читал с месяц назад её интервью. Вроде, неплохая кандидатура
    0
    avatar
    ​​Игорь Петрашко назначен новым министром экономики. 243 голоса за, из которых 217 — слуги народа. Остальное добавили внефракционные, группы Довира и За будущее.

    Последние семь лет Петрашко работал в аграрном бизнесе Олега Бахматюка, который сейчас скрывается от подозрения, выписанного НАБУ.

    t.me/LeshchenkoS/673
    0
    avatar
    Вообще-то, Зе! умудрился отправить в отставку прежнее правительство и недоукомплектовать новое аккурат к началу глобального экономического кризиса
    0
    avatar


    ​​Не понял, Гончарук же плохой был. Сколько сил было потрачено, чтобы его сбить, а теперь выясняется, что при нем «никому ничего не заносили». Как же так?

    t.me/kazansky2017/1044
    0
    avatar
    Как эпидемия меняет внешнюю и внутреннюю политику Украины

    carnegie.ru/commentary/81344
    0
    avatar
    Суд в Кракове 23 марта вынес приговоры трем польским ультраправым активистам — участникам поджогов венгерского культурного центра в Ужгороде, сообщает украинская служба «Радио Свобода».

    Организатор двух поджогов, 29-летний Михаил Прокопович, получил 3 года лишения свободы. Второй соучастник, 23-летний Томаш Рафал Шимковяк, приговорен к двум годам тюремного заключения. Они отказались признать вину. 26-летний Адриан Марглевский, сотрудничавший со следствием, освобожден под двухлетний надзор, также ему назначены общественные работы. Все трое признаны виновными в совершении терактов.

    Прокопович — член ультраправой пророссийской партии «Змияна», основатель которой Матеуш Пискорский был арестован в 2016 году по подозрению в шпионаже в пользу России и Китая. Шимковьяк и Марглевский — участники неонацистской группировки «Фаланга», члены которой участвовали в войне в Донбассе на стороне пророссийских сепаратистов.

    Как сообщается на сайте СБУ, двоих непосредственных участников поджога из «Фаланги» украинским силовикам удалось идентифицировать по камерам видеонаблюдения. На видео зломышленники были запечатлены в хостеле в Ужгороде, где они зарегистрировались под реальными именами. СБУ установила номера мобильных телефонов, с которых злоумышленники координировали свои действия, автозаправочную станцию, где они купили топливо для поджога, когда пересекли границу с Украиной. Все материалы украинская сторона передала в Генпрокуратуру Польши.

    «Эта атака соответствовала курсу действий России против Украины: целью было ослабить Украину внутренне и дестабилизировать ситуацию в этой стране», — заявил на суде прокурор Мариуш Садло.

    На заседании суда 14 января Прокопович рассказал, что получил деньги и инструкции от германского журналиста Мануэля Оксенрайтера, на момент поджога — консультанта депутата Бундестага от партии «Альтернатива для Германии» Маркуса Фронмайера. Сам Оксенрайтер отрицает причастность к поджогу.

    4 февраля 2018 года в венгерский культурный центр в Ужгороде бросили коктейль Молотова. Позже в том же месяце центр подожгли, огонь уничтожил большую часть первого этажа. В феврале же польское Агентство внутренней безопасности задержало троих подозреваемых.

    graniru.org/Politics/World/Europe/Ukraine/m.278479.html
    0
    avatar
    Февральское интервью с внештатным советником Президента Украины Владимира Зеленского Эндрю Маком.

    Этнический украинец, Эндрю Мак высокую должность получил в ноябре. Руководитель офиса юридической фирмы «Asters» в Вашингтоне, с назначением он зарегистрировался – согласно требованиям американского законодательства – как лоббист.

    lb.ua/news/2020/03/26/453741_endryu_mak_v_vashingtone_zelenskim.html
    0
    avatar
    В Одессе произошла массовая драка из-за Сталина.

    Все началось после того, как активисты попросили директора местного магазина по ремонту техники убрать портрет Сталина со своего автомобиля. Тот отказался, позже началась словесная перепалка, и дошло до того, что полицейским пришлось использовать слезоточивый газ и даже стрелять в воздух. В итоге, владелец авто соскребал портрет Сталина со стекла ножом.

    Украина 24/7
    t.me/c/1242446516/5388 (линк доступен лишь подписчикам канала)
    +1
    avatar
    ​​Нардеп Гео Лерос из «Слуги народа» выложил видеозаписи, на которых запечатлён брат главы ОП Андрея Ермака, который занимается решаловом.

    В ответ Андрей Ермак заявил, что его брат — порядочный человек и обратился в СБУ с требованием расследовать обстоятельства создания видеозаписей. А главным злом предсказуемо объявил самого депутата Лероса, который опубликовал записи.

    Интересно выходит. Сейчас самая активная оппозиция — не Голос и не ЕС, а депутаты правящей партии.

    Кстати, а что там с расследованием прослушки в кабинете Гончарука? После отставки преступление уже не считается преступлением? Или как?

    t.me/kazansky2017/1059
    0
    У нас вот как принято: только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут делиться своим мнением, извините.