Україна
  • 1562
  • МП: а нас-то за что?




    Патриарх Кирилл пожаловался церковным иерархам и международным чиновникам на «массовые случаи нарушений прав и свобод иерархов, духовенства и верующих» УПЦ МП на Украине. Послания адресованы генсеку ООН Антониу Гуттеришу, архиепископу Кентерберийскому Джастину Уэлби, генсеку Всемирного совета церквей Олафу Фюксе Твейту, предстоятелям некоторых поместных православных церквей, генсеку ОБСЕ Томасу Гремингеру, президенту Франции Эмманюэлю Макрону и канцлеру ФРГ Ангеле Меркель.

    «В последнее время вмешательство руководителей светского украинского государства в церковные дела приобрело характер грубого давления на епископат и клириков Украинской православной церкви, что позволяет говорить о начале полномасштабных гонений», — цитируется письмо Кирилла на сайте Московской патриархии.

    Патриарх отмечает, что обращается к лидерам Германии и Франции как к главам государств, входящих в «нормандскую четверку».

    В обращении упоминаются прошедший 30 ноября в подсобном хозяйстве Киево-Печерской лавры в селе Вороньков Бориспольского района Киевской области обыск, другие обыски в церквях УПЦ МП и домах священников, лишение украинским Минюстом УПЦ МП права пользования Почаевской лаврой, случаи вызовов клириков УПЦ МП в СБУ. Кроме того, говорится о «массированной кампании по дискредитации» УПЦ МП в украинских СМИ и «разжигающих межконфессиональную вражду» высказываниях украинских представителей власти.

    По мнению патриарха Кирилла, на Украине оказывается «давление на епископат, духовенство и верных Украинской православной церкви с целью заставить их принять участие в так называемом объединительном соборе», проводятся «безосновательные уголовные преследования» представителей российской церкви.

    «На наших глазах происходит грубое вмешательство государственных властей Украины в церковную жизнь, нарушаются основные права человека, в том числе фундаментальное право на свободу совести, имеет место очевидная попытка использования церкви в достижении политических целей и предвыборной борьбе», — заключает патриарх.

    14.12.2018 graniru.org/Politics/World/Europe/Ukraine/m.274280.html

    В Спортлото еще написать надо! *Angel*





    Кавер-фото из копипасты ниже. Др. фоточки не копировал

    14 грудня 2018. УП, ДАРИНА РОГАЧУК

    Екс-священик МП: «Нас одразу налаштували, що істинна церква тільки одна – у Росії»


    Священик Ігор Савва служив у Московському патріархаті 24 роки. Але цієї весни його у супроводі спортивних молодиків буквально виставили на вулицю з уже рідного храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Особисто митрополит Запорізький та Мелітопольський Лука заборонив священику служити в УПЦ МП і позбавив парафії, якій він віддав велику частину свого життя.

    Шоковані прихожани намагалися захистити свого священнослужителя, але марно. В результаті вони також пішли з храму – разом із отцем.

    Чим же завинив Ігор Савва перед Запорізькою єпархією МП? Виявляється, керівництво церкви покарало священика за незгоду з проросійською позицією церкви, молитви за перемогу української армії та відмову згадувати у богослужіннях російського патріарха Кирила.

    Примітно, що отець Ігор покинув УПЦ МП ще тоді, коли розмови про автокефалію для української церкви ще навіть не велися. Тож наразі він, разом із прихожанами, облаштував невеличкий храм у маленькому офісному приміщенні, де й проводить служби в очікуванні на єдину українську помісну церкву.

    Напередодні історичного Собору, священик із Запоріжжя розповів спецпроекту «Вибори вибори» про власний шлях до Бога та української ідентичності.

    Як ведеться пропаганда в УПЦ МП? Чи правда, що всі священики та прихожани церкви проти України та автокефалії? Чи існує тиск на священнослужителів під час виборів?

    Читайте у нашому відвертому інтерв'ю.


    У Московському патріархаті завжди була дуже сильна пропаганда

    – Як Ви стали священиком?

    – Я взагалі з сім'ї невіруючих, вірити почав тільки після інституту. Мій шлях до церкви був досить тривалий, складний – спершу я не відчував себе там своїм. Але з часом почав відвідувати церкву у Запоріжжі, це був початок 90–х.

    Тоді там було дуже мало чоловіків, тим паче молодих. До того ж, у місті було тільки два храми. А тут наша єпархія відокремилася, приїхав новий єпископ, влаштував курси, церква почала розбудовуватися. Я потрапив в поле зору владики, і він запропонував мені священство. Я знав, що це потрібна справа, благовістя Христове, і, звичайно, погодився.

    – Ви тоді вже усвідомлювали, що є окремо Московський і Київський патріархат?

    – Чесно кажучи, коли мене висвячували, то я навіть не вникав у це питання, хоча був 1994 рік і розкол уже існував. Та й церква, в яку я вперше прийшов, належала саме до Московського патріархату. На той час я був далекий від різних політичних мотивів, бо прийшов до церкви з духовних міркувань – до Бога. Та й взагалі, напевно, років двадцять не був знайомий ні з ким із Київського патріархату.

    Єдине, в нашій церкві, в Московському патріархаті, завжди була дуже сильна пропаганда – постійно називали їх розкольниками, створювалося відчуття, що навіть дивитися в тут сторону не можна, в жодному разі не ходити до них, не спілкуватися. Лише останнім часом я почав знайомитися з Київським патріархатом, і, як виявилося, там точно такі ж люди, такі ж віруючі, священики, як і в МП.

    – Коли Ви вперше відчули цю пропаганду?

    – Знаєте, це було майже одразу. Просто тоді для мене особисто і для людей, які прийшли разом зі мною до церкви, все це виглядало не як політичне або громадянське протистояння, а швидше як боротьба за істину. Нас одразу налаштували, що істинна церква тільки одна – у Росії, що тільки в ній можна врятуватися, а всі інші, в тій чи іншій мірі, зрадили істину.

    Тільки з часом я та інші священики почали здогадуватися, що це протистояння штучне і ґрунтується не на духовних моментах.

    – Якими аргументами Вас налаштовували проти Київського патріархату?

    – Наприклад, звинувачували патріарха Філарета в тому, що він одружений. Але я знаю нашого єпископа, який теж був одружений і це приховував. Тому коли я чув, що наш одружений єпископ викриває в цьому ж Філарета, то, звичайно, у мене почали закрадатися якісь сумніви.

    Нам говорили про гріх розколу, що він не змивається навіть мученицькою кров'ю. Але з часом мимоволі замислюєшся – у цих людей, напевно, був якийсь привід так вчинити? Адже вони пішли у розкол не заради розколу, а заради чогось іншого.

    І от думаєш собі: розкол починався з того, що обидві сторони говорили про цілком природні, нормальні речі. Московський патріархат був за те, що треба будь-якою ціною зберегти єдність. Київський – що церква в окремій державі повинна бути самокерованою, і автокефалія – ​​це її природний стан. До речі, російська церква, яка посилено виступає проти автокефалії української церкви, вона ж теж автокефальна.

    Але, напевно, найбільший прорив стався тоді, коли я напряму познайомився з людьми з Київського патріархату.

    – Як це сталося?

    – У Запоріжжі кілька років тому почався досить сильний екуменічний рух (екуменізм виступає за співпрацю та взаєморозуміння між християнами різних конфесій, – УП). Наприклад, проводяться загальні ходи на Великдень – в них беруть участь і католики, і протестанти, і православні, щоправда, тільки Київського патріархату. Ми йдемо всі разом і відчуваємо єдність.

    Це зародилося з початком війни, коли почали спільно відспівувати полеглих воїнів. Після Іловайська був скорботний момент, ми ховали дуже багато людей, чоловік 50 за раз, у тому числі, нерозпізнаних. Я приїхав туди неофіційно, не від Московського патріархату, а просто як приватна особа. Ми всі разом просто стояли і молилися.

    Зрештою, від Московського патріархату таки приїхали, тільки вони дочекалися, поки закінчиться спільна молитва, і провели свою панахиду окремо. Мені вперше було соромно, що я з Московського патріархату. Під час такого скорботного моменту, замість того, щоб просто молитися, з'ясовуються стосунки… Це було сильне враження.

    Один священик взагалі в раж увійшов: «Треба подзвонити в „ДНР“, щоб прислали нам підмогу!»

    – Після Майдану і початку війни проросійська пропаганда у МП посилилася?

    – З'явилася така своєрідна мова, мені навіть важко її описати… От, моя молодість пройшла у Радянському Союзі, і я добре пам'ятаю цей стан душі, коли світ ніби складається з двох частин – коли всередині думаєш одне, але зовні змушений показувати інше. Або вдома ти один, а на людях — інший. Це така своєрідна шизофренія.

    Щось схоже відбувалося у церкві і дуже погіршилося в 2014 році. Виробилася особлива мова проповіді, змінилися розмови єпископа зі священиками. Він говорив так майстерно, що й не причепишся, але всі розуміли, про що йдеться. Це таке лицемірство, зведене в мистецтво.

    – Якось спеціально підбиралися слова?

    – Ось, наприклад, у нас в єпархії ухвалили щотижня у кафедральному соборі служити молебень про мир. Але у тому молебні не було нічого про мир – це був просто акафіст Божої Матері (акафіст — це особливі пісні, які прославляють Пресвяту Богородицю, Ісуса Христа або святих, — УП), ніби як ми просимо її про заступництво. Справа хороша – ніхто не сперечається, але щоб просити про мир, треба спочатку з'ясувати, що за війна ведеться, хто цю війну почав, і що потрібно робити для миру.

    Тому я під свою відповідальність у своїй парафії служив інший молебень – знайшов і склав молитви за мир у нашій ситуації. Це, звісно, всіх дратувало, але формально не могло стати приводом для заборони, бо вийшло б, що священноначалля напряму проти України, а цього ніхто не хотів показувати. Це була перша крапля у розколі між мною, священиками, які думали, як я, і священноначаллям.

    – Що стало останньою краплею, за яку Вас позбавили парафії?

    – Причин було кілька, у тому числі груба політизація церкви і моя з цим незгода. Я все менше знаходив своє місце в ситуації, коли збираються священики з митрополитом і ведуть повністю ворожу розмову.

    – Наприклад?

    – Одного разу у нас були збори благочиння – це, так би мовити, церковні райони. Єпархія ділиться на благочиння, а благочиння – на парафії. І от ми зібралися, і священики починають розповідати, що у нас будуть відбирати храми. А ця тема в МП давно вже мусується, мовляв, ми у ворожому оточенні, люди нас ненавидять, скоро будуть забирати храми, і треба протистояти, захищатися.

    А від кого захищатися? Один, наприклад, говорить: «Треба створити загони, щоб вартувати при храмах і відбити атаку „бандерівців“. А інший взагалі в раж увійшов: „Треба подзвонити в “ДНР», щоб прислали нам підмогу!". Ну, як бути присутнім на таких зборах? Я встав і спокійно сказав, мовляв, друзі мої, ви змушуєте мене звертатися в СБУ. І щоб цього не слухати, я покинув збори і пішов.

    Або така історія. Ще на початку 2014 року наш митрополит Лука зібрав всю єпархію, все духовенство, з представниками приходів, з мирянами, і поставив кілька запитань: «Чи варто „врачевать“ розкол? Чи варто шукати зближення з Київським патріархатом? Як ставитися до війни, до України, до зміни влади?». І постановили два пункти: сепаратистських і радикальних настроїв не підтримувати, сприяти «врачеванию» розколу.

    Коли почали ці пункти розглядати, виявилося, що всі присутні – сепаратисти, всі проти України, за єдність з Росією, тому що тільки в Росії порятунок. За другим пунктом виявилося, що як же ми будемо єднатися з проклятими розкольниками, якщо вони не повзуть до нас на колінах з покаянням? От вам і збори.

    Тобто постанова хороша, все зрозуміло, не причепишся. А настрої–то протилежні. І так у нас і було в останні роки.

    – Минулої зими Запорізька єпархія УПЦ МП опинилася у центрі скандалу, коли священик відмовився відспівувати дитину, хрещену у Київському патріархаті. Якою була атмосфера у церкві тоді?

    – Той священик просто злякався. Я знаю його, він непогана людина, але по ньому було видно, наскільки священики в лещатах: з одного боку людські почуття, а з іншого – указ митрополита. Він просто перелякався, не знав, що робити, тому відмовився і втік з того відспівування.

    Але це ще півбіди – знайшлися, все–таки, інші священики, які відспівали. Біда почалася, коли митрополит привселюдно заявив, що так і треба, і ми не будемо відспівувати розкольників. Це вже були зовсім неприйнятні речі, я б сказав, нелюдська позиція.

    Цей випадок сильно вразив деяких з нас, тому що тут справа не в розколі чи в богослов'ї, а в простих, людських речах. Це ж батьки, які в горі, у яких зовсім маленьке немовля загинуло, причому так дико і несподівано…

    Пішла хвиля протестів. Один священик виїхав з єпархії, почав служити в іншій. Ще один відкрито виступив проти, йому першому заборонили служіння, він зараз у Київському патріархаті.

    Коли це сталося, я зрозумів, що зі мною — це теж справа часу. Я більше не міг у цій обстановці ні жити, ні служити. Так і вийшло – за місяць хвиля докотилася і до мене.

    Благочинний поставив ультиматум, що я за тиждень маю прийти до владики, покаятися і показати свою лояльність

    – Як відбувалося Ваше вигнання з Московського патріархату?

    – Був такий випадок: ми з прихожанами написали відкритого листа митрополиту Онуфрію. Пам'ятаєте, коли у Верховній Раді вшановували Героїв України, і всі встали, аплодували, а він із двома єпископами не встав?

    Тож ми відправили Онуфрію листа. Це був дуже серйозний крок, митрополит Лука навіть організував по всіх єпархіях збори, щоб проти мене якийсь папір підписували, але я його навіть не читав.

    Від мене вимагали якогось послуху, лояльності. Врешті–решт, приїхав наш благочинний — це як адміністратор по округу серед священиків, — поставив ультиматум, що я за тиждень маю прийти до владики, покаятися і показати свою лояльність. Ну, і за тиждень він разом із владикою та якимись мордоворотами приїхав по ключі і документи від храму.

    Я заздалегідь підготував прихожан, що ми не будемо боротися за храм. Зрештою, віра – це ж не майно. Тому я спокійно все віддав, і ми пішли на волю.

    – Як відреагували Ваші прихожани?

    – Людям так довго говорили, що поза Московським патріархатом немає духовного життя, спасіння, тож були ті, хто дуже злякався. Але більшість розуміла, що теж не може лишатися у такій атмосфері, і пішла разом зі мною.

    Ми зібралися у кафе, бо не було де більше, поговорили, подумали. Я кажу: «Ми не скоїли жодних канонічних злочинів, нічим себе від Бога не відділяли. Давайте будемо жити, як раніше, а далі — побачимо що буде».

    Ми навіть жодної неділі не пропустили зі службою, бо єпископ Київського патріархату одразу ж надав нам храм. Причому без жодних умов, що ми маємо перейти у Київський патріархат. Якийсь час ми там служили, а потім почали знайомитися з різними християнами – греко–католиками, римо–католиками, УАПЦ. Якраз почався процес з надання нам автокефалії, і ми вирішили, що поки все це якось оформиться, то будемо збиратися окремо.

    – Де Ви зараз служите?

    – У Запоріжжі знайшлися люди, які запропонували нам приміщення фактично без орендної плати. Приміщення офісне, але нам достатньо. Ми обладнали у ньому церкву і зараз служимо окремо як християнська православна громада. Очікуємо, коли буде оголошена автокефалія Української церкви.

    – Ви підтримуєте надання українській церкві автокефалії?

    – Звісно. Це можливість віддалитися від політичних впливів на церкву, зокрема, з боку Росії. Тому ми не просто підтримуємо, а обома руками «за». Наразі чекаємо, коли об'єднавчий процес стане дійсно об'єднавчим.

    Жорстка вертикаль влади у Московському патріархаті позбавляє будь–якої ініціативи, свободи

    – УПЦ МП постійно заявляє, що не підконтрольний Російській православній церкві. Це так?

    – Контроль є, і це 100 % можна сказати. Він і виявляється в тому, що наші священики, єпископи проти автокефалії. Бо жодної іншої причини, щоб людина була проти автокефалії, немає. Причина тільки одна – політичні інтереси керівництва РПЦ у Москві, от і все.

    Пробують вигадувати духовну причину, мовляв, якщо українська церква відділиться від російської, то вона втратить віру… Але це ж дурість. Грецька церква не втратила віру, будучи окремою, чи американська, чи грузинська? Тому це не аргумент.

    Вони просто бояться втратити свою паству, територію, свій вплив. Чим ще це можна пояснити як не підконтрольністю РПЦ?

    – Як побудована система взаємовідносин у Московському патріархаті? Як ухвалюються рішення, позиції?

    – Російська церква, яка пережила Радянський союз, влаштована ще на тих радянських основах – це можна порівняти з корпоративними відносинами. Тобто існує жорстка вертикаль влади. Віряни в особливому статусі, бо на них не можна впливати напряму – тільки переконувати. А от священик безпосередньо цій вертикалі підконтрольний. Зараз з'явилася ця система благочинних, хоча раніше священик був підконтрольний безпосередньо єпископу.

    Теоретично у церкві єпископ – це остання ланка. Але в російській церкві це не так. Дуже показовою у цьому плані була зустріч президента Порошенка та представників Московського патріархату, яку зірвали. Було дуже цікаво спостерігати, як всі єпископи зібралися у Лаврі й постановили – не приходити на зустріч. Потім виявилося, що 3 єпископи таки прийшли на зустріч, ще 15 теж були присутні, але віртуально.

    Цей випадок дуже гарно демонструє, що єпископи МП несамостійні – над ними є влада чи система, над цією системою — ще якась система. Я навіть не здивуюся, якщо виявиться, що і російський патріарх Кирил не самостійний у своїх рішеннях.

    Ця жорстка вертикаль влади у Московському патріархаті позбавляє будь–якої ініціативи, свободи. Доходить до того, що ця дурна директивність існує навіть у речах, в яких священику цілком можна було б дати повну владу. Наприклад, у богослужінні, проповіді, спілкувані з вірянами… Тобто там, де має творчість проявлятися, кажуть: «Ні, роби тільки так, і все».

    – Чи існує розділення щодо автокефалії серед прихожан УПЦ МП?

    – Коли я почав служити молебен за українське воїнство і проповідувати українською мовою, до нас почали приходити люди з інших приходів Московського патріархату, які не могли слухати протилежні речі.

    Водночас у всіх наших приходах, все ж, було розділення. Все через пропаганду, яка має нав'язливий характер. Її сила в тому, що чиїмось мудрим розумом вона перемішана з духовним. Тобто не просто говорять, що ми «Маємо бути з Росією, щоб вижити економічно», а «Маємо бути з Росією, тому що в Росії — спасіння, і навіть є надія на відновлення монархії, а де монархія, там і православ'я!»

    Тому багато людей просто не можуть відділити цих мух від котлет, політичну складову від духовної. Ця пропаганда настільки сильна, що люди бояться, їм навіяли, що, крім Московського патріархату, спасіння ніде немає, і взагалі, церква – це тільки Московський патріархат.

    – А як щодо священиків УПЦ МП? Чи правда, що серед них багато проукраїнських, які чекають на автокефалію?

    – Священики — такі самі люди, як і решта. Тому, за моїми спостереженнями, вони діляться на 3 категорії: одні повністю антиукраїнськи налаштовані, другі повністю проукраїнські, а треті ні про що – вони живуть, щоб їх не чіпали.

    Так от перші та другі – це малочисельна група, а третя – найчисельніша.

    Я думаю, що автокефалію і свободу Церкви треба вистраждати. А ті, які просто перейдуть, бо її добилися, якраз і внесуть той дух послуху, якого маємо позбутися у новій церкві. Послух – це гарне слово, духовне. Але коли роблять тільки те, що тобі сказали, або мовчать, то це не послух, а рабство. Цей дух Церкві не потрібен.

    Казали не просто налаштувати людей за Януковича, а що полетять голови, якщо цього не доб'ються

    – Чи існував вплив Запорізької єпархії на священиків під час виборів? Що треба агітувати за якогось конкретного кандидата, казати вірянам, як «правильно» голосувати?

    – Вперше мене це зачепило, коли обирали Леоніда Кучму. Почалася пильна увага єпископа до священиків, що, мовляв, треба Кучму обирати. Але тоді це не було суворо.

    На повну силу це проявилося ще в 2004 році, коли був Помаранчевий Майдан, і мова зайшла за Януковича та Ющенка. Пам'ятаю, єпископ зібрав священиків і сказав: «Хто не доб'ється, щоб проголосували за Януковича, втратить парафію і не буде в пошані». Тобто казали не просто налаштувати людей за Януковича, а що полетять голови, якщо цього не доб'ються. Тоді, власне, і почалися мої перші неприємності. Я не хотів за когось агітувати, за Януковича тим паче.

    Зрештою, у нас мінялися єпископи – мені вдалося пережити цілих трьох. З приходом кожного нового з'являлася надія, що, може, він не буде так грубо лізти у цю область. Але виходило все навпаки – все грубше і грубше. Один взагалі заявив, що будуть наглядачі, які будуть слухати, хто і про що проповідує – якщо не будуть проповідувати за Януковича, то будуть неприємності.

    Нинішній наш єпископ, митрополит Лука, він такий вже більш майстерний у цьому плані. Він відкрито ніколи не говорить, але знає, як підібрати слова, і всі, дивлячись на нього, знають, як треба робити.

    – Тобто агітація за певних політиків досі присутня?

    – Звісно. Наприклад, під час архієрейської служби, коли до нас приїхав митрополит Онуфрій, була показова картина. Зібрали всіх священиків, митрополит Онуфрій служить, заходжу у вівтар, а там стоїть Вадим Новинський, вся наша місцева аристократія. Виходить, вони тут найголовніші – стоять просто у вівтарі, при митрополиті…

    – Церква має бути поза політикою?

    – Коли говорять «Церква поза політикою», то треба пояснити, що мається на увазі. У Московському патріархаті мене постійно звинувачували у заполітизованості. Я відповідав, що вони наплутали, бо знав, що інші священики на проповідях говорять ледь не «Путін, допоможи!». На цьому розмови про мою заполітизованість одразу завершувалися.

    Взагалі, слово «політика» має дуже широке значення. Політика — це ж суспільна діяльність, спільна справа. Я думаю, є політика погана і хороша. Погана – це коли під час боротьби за владу агітують на боці однієї з політичних сил – чи то партії, чи то кандидата. А є політика як участь у суспільному житті – от наші віряни же живуть звичайним життям в Україні, їм не все одно, які будуть тарифи, як вивчити дітей і так далі.

    Люди, віруючі вони чи ні, завжди беруть участь у суспільному житті. І одна з функцій церкви – бути совістю для людей, для країни, для суспільства. Її діло не агітувати за чиюсь перемогу, а відрізняти добро від зла і стояти на стороні добра. Тому політика у церкві має бути і не має.

    – Як гадаєте, як можна об'єднати чи навіть помирити священиків Московського та Київського патріархатів?

    – Зараз найкращий метод подолати це протистояння – навести мости між людьми з Московського і Київського патріархатів, знайомитися, спілкуватися.

    Коли бачиш живу людину, яка так само, як ти, вірує, міркує, думає, то на душі стає легше. Одразу розумієш, що цей страшний гріх розколу — насправді чиєсь протистояння. Це чиясь війна, не наша, вона ініціюється згори, і комусь потрібна.

    Головне — перейти оцей штучно створений кордон і штучно створений образ ворога. До речі, зараз Московський патріархат представляється у ЗМІ в образі ворога. Але це ж теж церква Христова, там теж є люди, віруючі. Щоб позбутися цього образу ворога, треба просто знати людей, знайомитися.

    От у нас на місцевому рівні все більше таких міжцерковних контактів, якихось заходів, загальних панахид. Московський патріархат постійно намагається відмежуватися від цього, бо це його зруйнує і зруйнує всю його ідеологічну основу.

    – Чого очікуєте від Собору, який відбудеться 15 грудня?

    – Зараз дуже творчий час. Ми очікуємо завершення цього об'єднавчого процесу. Це буде непросто, навіть не знаю, які спокуси можуть з'явитися до чи після Собору.

    Але для всіх нас дуже важливо, щоб нова церква була не просто автокефальною та незалежною від московсього впливу, а щоб вона почала будувати цю справжню церковність, яка вся поглинута оцими політичними протистояннями, впливами. Щоб вона дійсно ставала совістю народу, еталоном. Щоб там виділялися люди не ті, які більше інтригани, а ті, які здатні бути еталоном християнства.

    Як от покійний Любомир Гузар, коли кожне сказане слово – це золото. Ось така церква нам потрібна, в яку люди ходять не тому, що так потрібно, а тому, що душа потребує чогось такого, що справді відповідає Божественному замислу.

    51 комментарий

    avatar
    Патриарх Кирилл пожаловался церковным иерархам и международным чиновникам на «массовые случаи
    Как там насчет ЯОй? Мемнон, вихады, Вазелин пришел.
    0
    avatar


    Поправка: пишут, что Филарет в выборах участвовать не будет
    +1
    avatar
    Киев москву хрестил, Киев по ней и панихиду проведет!
    +1
    avatar
    Zig ↑ 45 минут назад
    Киев москву хрестил, Киев по ней и панихиду проведет!
    И не только крестил, но и от скреп отучал:

    Что поражало иностранцев в Московии, так это разгул гомосексуализма. Почти каждый западный хронист отмечает «содомию» как один главных признаков московитского общества. По–видимому, это было связано со слабым укоренением христианства. Да и высшее духовенство Московии било в набат. Например, знаменитый старец Филофей, основатель идеи «Москвы как Третьего Рима», умолял великого князя Василия Ивановича искоренить «из своего православного царства горький плевел содомии».
    Митрополит Даниил в 1530–е, в своём двенадцатом поучении дает краткую зарисовку по проблеме: «Жёнам позавидев, мужское своё лице на женское претворили». Он подробно рассказывает, как молодые люди бреют бороду, натираются мазями, румянят себе щеки, обрызгивают тело благовониями, выщипывают волосы на теле щипчиками, переодеваются по нескольку раз в день и потом ищут себе мужчин «на грех».

    Герберштейн, подробно описавший Московию в своих «Записках о московских делах», отмечает, что мужеложство распространено во всех слоях московитского общества, а английский поэт Тэрбервилл побывавший в Москве в самый разгар опричнины, поразился не столько казням, сколько открытому гомосексуализму среди московитов. В стихотворном послании к другу он описывал нравы московитов:
    «Даже если у мужчины есть красивая жена, потакающая его похоти, он всё равно предаётся греху, и с большей охотой ляжет в постель с мальчиком, нежели с нею. Женщина же, дабы отплатить за его противоестественные ночные измены, бросается во все тяжкие».

    Нравы в военных походах были под стать древнеримским. Например, митрополит Макарий в послании царскому войску, стоявшему под Казанью, с гневом писал, что «государевы воины содевают со младыми юношами содомское зло — скаредное и богомерзкое дело».
    Резюмируя все сохранившиеся сведения о мужском гомосексуализме в допетровской Руси, русский историк С.Соловьев писал «Нигде, ни на Востоке, ни на Западе, не смотрели так легко, как в России, на этот гнусный, противоестественный грех».
    Положение начинает меняться только с церковной реформой 1650–70–х годов, когда в Московию ринулись украинские духовные учителя, многие из которых заканчивали иезуитские школы в Европе (от Польши до Италии), и стали со страшной силой искоренять этот «грех».
    +1
    avatar
    молодые люди бреют бороду, натираются мазями, румянят себе щеки, обрызгивают тело благовониями, выщипывают волосы на теле щипчиками, переодеваются по нескольку раз в день

    метросексуалы, однако

    Нигде, ни на Востоке, ни на Западе, не смотрели так легко, как в России, на этот гнусный, противоестественный грех

    И толерантность не была чужда

    в Московию ринулись украинские духовные учителя

    Из-за хохлов проклятущих всю толерантность и метросексуальство утратили. А ведь могли бы сами стать Гейропой — светочем цивилизации *lol*
    +1
    avatar
    Интересно, будет ли драка после собора. Может сразу перед собором в Киеве. Православная Лига ММА. Много новых воцерквлённых появится. :)
    0
    avatar
    За МП сегодня полста вышло. Причем все переодетое поповье.
    +1
    avatar
    Что-то мало для Киевской Лавры. Может за бухлом и на дискатеку.
    0
    avatar
    Что-то мало

    Настоящих буйных за поребриком оставили. Не пущають, изверги жыдобандерофошыстские
    +1
    avatar
    Как котов плешивых коцапчегов развели катерами перед томосом.
    Чуется рука грамотно направляющая.
    0
    avatar
    А мне интересно, теперича и в ведомстве Дедов Морозов будет трещать единство? Ране бывалоча они из Лапландии наезжали, потом — их натурализовали где-то под Великим Устюгом. А где-ж таперь лето самостийно пережидать? На Черниговщине жарковато будет.
    0
    avatar
    В Украине детям верующих подарки, вообще-то, святой Николай приносит, а не советский неразбери-кто. И на Рождество, а не на Новый год

    Ну а в Германшине — святой Николай, Кристкинд (дитя-Христос) и Вайнахтсман (Рождественский мужчина; прошу не путать с Вайнахами). Втроем сподручнее и подарков больше получается ;)

    Неверующие украинцы могут пригласить Санта-Клауса, изобретенного в дружественных США компанией Кока-Кола (не шучу)

    И, вообще, какой мороз, когда кругом глобальное потепление и у белых медведей тает под лапами лед?
    +1
    avatar
    И, вообще, какой мороз, когда кругом глобальное потепление и у белых медведей тает под лапами лед?
    Это у вас потепление на Германщине. У нас в четверг обещают минус 20.

    ДедМороз наш.:)
    -1
    avatar
    А у нас — плюс. Газпром — сосёт!
    +1
    avatar
    У нас в четверг обещают минус 20
    вас в очередной раз обманули
    0
    avatar
    ДедМороз наш.
    И выгодно отличается от Санты. Ибо к нему (ДМ) хоть теперь и примазываются маркетологи, но зато возник он сам по себе и от любви родителей к детям, а не выдумка профессиональных обманщиков толкающих вредоносную шипучку.
    Дед Мороз жил, дед Мороз жив, Дед Мороз будет жить!
    -1
    avatar
    Камунафашыстский Дед Мороз придуман в 30-е годы, когда снова разрешили ёлки, но по-прежнему запрещали святого Николая. Так что ваш он, спору нет :T

    Дед Мороз жил, дед Мороз жив, Дед Мороз будет жить!

    Как и дедушка Ленин, да

    В Москве был обряд возрождён,
    С тех пор она в адском огне…
    И Ленин, как Тутанхамон,
    Лежит в православной стране!
    И Ленин, ну прям как живой,
    Лежит, ещё свежий вполне! ©

    8-)

    Языческий и литературный дед Мороз, Мороз Иваныч и пр. подарков не дарил и вообще людишек замораживал, преимущественно. Тоже можете себе оставить *Angel*

    Санта Клаус, как и комуняцкий дед Мороз с протестантским Вайнахтсманном, придуманы на замену святому Николаю. В первом случае — в рекламных целях, в двух других — из-за отрицания традиционного культа святых.
    +1
    avatar
    Языческий и литературный дед Мороз, Мороз Иваныч и пр. подарков не дарил
    Языческий, может, и не дарил. А социалистический, я точно помню — дарил. Вполне себе радостно принималось, хотя — годам к шести, — уже со скепсисом и предварительными заказами.
    Постсовковый стал немного скупее к потомству простых людей, которых даже на корпоративные елки не зовет. Но «тех кто в теме» — детишек не обижает. Увы, даже Деда Мороза измазали классовостью (да прости мне эту вольность сент-Монро))
    0
    avatar
    социалистический, я точно помню — дарил

    Как в 37-м году возник, так и дарить начал. Спасибо за детство счастливое наше товарищу Сталину и Деду Морозу!
    +1
    avatar
    Спасибо за детство счастливое наше товарищу Сталину и Деду Морозу!
    Вам, герр Фогель, не к лицу глупить и обобщать шибко. Могли-бы для части моей крови, — дискриминируемых малых народов Крайнего Севера — исключение сделать. Сталина глумить не стану более других. Не самый плохой был большевик.
    Но кто-то не глупый присоветовал ему вернуть нам нашего исторического Деда Мороза. Ежели вы сами шибко шибануты единобожием (или избранностью) — это ваша проблема. Лично мне всегда были более симпатичны русские, татарские и эвенкийские обычаи, происходящие из политеизма.
    -2
    avatar
    вернуть нам нашего исторического Деда Мороза

    Трудно «вернуть» в 37-м то, что в 37-м впервые придумали
    0
    avatar
    Трудно «вернуть» в 37-м то, что в 37-м впервые придумали
    Даже ваша Википедия:
    История возникновения
    Исследования
    В своём исследовании С. Б. Адоньева указывает[3], что канонический образ Деда Мороза с внучкой Снегурочкой как обязательных персонажей новогоднего праздника сформировался уже в
    Мороз как природная стихия издавна персонифицировался восточными славянами. Он представлялся ими в виде невысокого старичка с длинной седой бородой, который бегает по полям и вызывает стуком трескучие морозы. Образ Мороза нашёл своё отражение в русских пословицах, поговорках, сказках. К примеру, в волшебных сказках Мороз предстаёт в виде волшебного помощника, выступая под прозвищами «Студенец», «Трескунец», или как даритель при правильном поведении сказочного героя (см. Морозко)[8]. Снежная морозная зима в представлении славянина-земледельца связывалась с будущим хорошим урожаем. Об этом судили по наличию рождественских или крещенских морозов. Поэтому в Святки и Чистый четверг было принято совершать обряд «клика́нья мороза»: его зазывали на трапезу и угощали ритуальной пищей — блинами и кутьёй. В то время точно так же призывали в дом души умерших предков, а кутья — традиционная поминальная еда у славян. Еда для мороза оставлялась на окне или на крыльце. Тогда же Мороза просили не приходить летом и не портить урожай[8].

    Формирование образа

    Дореволюционная рождественская открытка со святым Николаем
    В литературную традицию Дед Мороз входит в 1840 году — с публикацией сборника сказок «Сказки дедушки Иринея» В. Ф. Одоевского. В сборник была включена сказка «Мороз Иванович»[9], в которой впервые давалась литературная трактовка образа фольклорного и обрядового Мороза, прежде выступавшего лишь в качестве языческого хозяина стужи и зимнего холода[6][10].

    Созданный Одоевским образ ещё не слишком похож на знакомого новогоднего персонажа. Календарная приуроченность сказки — не Рождество или Новый год, а весна. Поэтому Мороз Иванович живёт в ледяной стране, вход в которую открывается через колодец. И не Мороз Иванович приходит к детям, а дети приходят к нему. Никаких подарков к какой-то дате он не делает, хотя и может щедро вознаградить за хорошо выполненную работу. Однако, как пишет исследователь[6]:
    0
    avatar
    Копипастить умеете. Осталось научиться читать и понимать прочитанное. Советую начать с фразы

    Никаких подарков к какой-то дате он не делает

    Далее можно перейти к
    Созданный Одоевским образ

    Разъясняю для эвенкоказаков: до литературщины Одоевского ни о каких подарках от деда мороза речи не шло ни при каких условиях. Что до Одоевского, то там дед одарил лживую девочку, совравшую, что ей не холодно. И заморозил до смерти правдивую.

    Что до народных поверий, то и русские и украинцы если что у мороза просили, то не подарков каких, а чтобы не морозил их самих, их родственников, их скотину и птицу и их сельхозрастения. Выглядела эта тварь не по советски образца 37 года, а мелким, синим и злобным существом. Помимо имени «Мороз» были и иные. Например, «Зюзя». Снегурка же у Даля — это синоним снеговика, «болван из снега». В яазыческом пантеоне славян никем не замечена.

    Что до верований эвенков, то я в них не разбираюсь. Но вряд ли и у них был подарки приносящий дух мороза и уж точно эвенкийские обряды не были использованы в СССР-1937. Сделали кальку с дореволюционных обрядов, заменив Рождество Новым годом, а святого Николая — ровно так же одетым дедом, придав ему Снегурочку, придуманную литераторами. Если верно помню, то — Бажовым.

    Учите матчасть, любитель пантеизма и не позорьте славное имя малых народов Севера своим дремучим невежеством.
    0
    avatar
    Нарядные елки, ставшие символом Нового года. У ранних кельтов ель считалась обиталищем лесного духа, требовавшего кровавых жертв — внутренностей людей и животных, которые друиды регулярно развешивали на ветвях дерева. Когда окрепшая христианская церковь запретила жертвоприношения, народы Европы заменили внутренние органы шарами из дерева, которые в дальнейшем стали стеклянными, а кишки — тряпочными и бумажными гирляндами. И вот она, нарядная, на праздник к нам пришла…

    Что касается доброго дедушки Мороза и его западного аналога Санта Клауса, то они произошли от древнего и злобного кельтского божества, Великого Старца Севера, повелителя ледяного холода и пурги. Он тоже ходил по домам с холщовым мешком, но не раздавал подарки, а собирал жертвоприношения, которые ему недодали в течение года. Визит Старца с мешком не предвещал ничего хорошего: как правило, после его ухода в доме оставались только обледеневшие трупы

    Для того, чтобы оградить поселок от ужасного визита, друиды приносили свирепому божеству общую жертву — в мороз раздевали и привязывали к дереву юную девственницу. Именно ее замерзший, покрытый инеем труп и стал прообразом веселой Снегурочки, сопровождающей Деда Мороза…
    0
    avatar
    Разъясняю для эвенкоказаков: до литературщины Одоевского ни о каких подарках от деда мороза речи не шло ни при каких условиях. Что до Одоевского, то там дед одарил лживую девочку, совравшую, что ей не холодно. И заморозил до смерти правдивую.
    Так и знал, что израильтяне лакмусируют на морозных темах. Ладно, «забудь об этом» («Донни Браско» А.Пачино).
    0
    avatar
    Так и знал, что израильтяне

    Плюхнувшись в лужу с размаху, как не помянуть израильтян *lol*
    0
    avatar
    Даже в луже воды не осталось!!! *demon*
    +1
    avatar
    Дед Мороз жив
    Что, пан Авгур, советская социалистическая Эвенкия уже поздравляет, празднует и закусывает?
    +1
    avatar
    Доктора, дорогой пан Пел, велят загодя разминать печень. Шобы новогоднего шока не приключилось. Вы тоже не гнушайтесь доброй рекомендации.
    0
    avatar
    Вы тоже не гнушайтесь доброй рекомендации
    Пренепременно воспользуюсь вашим мудрым советом, добрейший пан Авгур. С наступающим.%)
    0
    avatar
    С наступающим
    Совести на вас нет. Столько праздников перескочить.
    0
    avatar
    И вас, милый пан! Пусть добре будет, а лихо обойдет. — Оп
    0
    avatar
    В Украине детям верующих подарки, вообще-то, святой Николай приносит

    Чиновникам, оказывается, тоже он, сволочь! Коррупционер проклятый!!!

    В Национальном агентстве по вопросам противодействия коррупции заявили, что чиновники, которые получат на праздник подарок на сумму от 1921 гривны, должны будут вернуть его Святому Николаю назад.

    Об этом сообщает пресс-служба ведомства в Facebook.

    «Напоминаем вам, что ваша безграничное щедрость при выборе подарка лицам, уполномоченным на выполнение функций государства или местного самоуправления, и приравненным к ним лицам стоит проявлять только к близким людям. В противном случае подарок на сумму от 1921 грн придется вернуть Святому Николаю назад», — говорится в сообщении.

    В НАПК также напомнили о запрете таким лицам получать подарки от подчиненных.

    www.pravda.com.ua/rus/news/2018/12/18/7201565/
    +1
    avatar
    Патріарх Кирил написав Папі Римському і навіть в ООН через Україну

    ООН ответило что писем от религиозной секты не получало и выразило озабоченность.
    +3
    avatar
    В Орле повесили Деда Мороза.

    0
    avatar
    Походу только ленивый сейчас русню не пинает

    Международный олимпийский комитет (МОК) потребовал от бобслеистов Алексея Воеводы, Дмитрия Труненкова и Алексея Негодайло вернуть золотые медали Игр в Сочи. Об этом сообщает ТАСС.
    +1
    avatar
    Вишенка на торт

    0
    avatar
    Порошенко:
    «Что это за церковь? Это церковь без Путина. Это церковь без Кирилла. Это церковь без молитвы за российскую власть и за российские войска. Потому что российские власти и российские войска убивают украинцев. Но это церковь с Богом, это церковь с Украиной»

    «Мы, как никто другой, хорошо знаем: там, где сегодня машут российским кадилом, завтра бьют российскими „Градами“. Потому что сначала Кирилл колесил Украиной с пропагандой „русского мира“, а потом поехали их танки»
    +4
    avatar
    Финал:

    Когда в Риме выбирают Папу из трубы идет дым. Когда в Киеве выбирают Предстоятеля дым идет из-за поребрика.
    +1
    avatar
    «Титул Предстоятеля: Блаженнейший Епифаний, Митрополит Киевский и всей Украины»

    А кому то титул придется мало-мало укоротить. Чуть больше чем наполовину.
    0
    avatar
    Русня салютует второй день подряд. Если еще какя новость подвернется, придется салютовать незажившими.

    Каноническая УПЦ признала раскольническую ПЦУ «инородным телом»

    0
    avatar
    Николай Руденский:

    Патриарх Московский и всея Руси Кирилл заявил, что создание новой автокефальной церкви на Украине следует расценивать как грубое нарушение резолюции X съезда РКП(б) «О единстве партии».

    www.facebook.com/nikolai.rudensky/posts/2264477883565317
    +1
    avatar
    0
    avatar
    А вместо креста раскольники используют свастику!
    0
    avatar
    Над же хоть чета пИсать потому как

    Жители студенческого общежития Российского государственного геологоразведочного университета (МГРИ-РГГРУ) рассказали об обстановке

    Один из жильцов на условиях анонимности признался, что выходцы из Ингушетии, проживающие там, «ведут себя борзо». «Дань они не собирают, но ведут себя очень борзо. Любят словесно глумиться, унижать. И поделать никто ничего не может. Как только кто-то дает им отпор, тут же со всего района прибегает толпа их соплеменников и реально начинает всех «щемить»», — рассказал источник газеты, не раскрывая своего имени.
    0
    avatar
    Там уже «Путин ввел»

    В Москве в общежитии Российского государственного геологоразведочного университета (МГРИ-РГГРУ) полиция задержала около 200 студентов, большинство из которых — выходы из Ингушетии.… облава началась около 9 утра, когда в общежитие приехали сотрудники 2-го оперативного полка московского главка МВД.

    Телеграм-канал «Кремлевская прачка» также сообщил об облаве. Как утверждается, в общежитии МГРИ-РГГРУ «400 „студентов“ из Ингушетии установили свои порядки».

    Начальник отдела по связям с общественностью МГРИ-РГГРУ Светлана Лучко назвала облаву «профилактическими мероприятиями по предупреждению правонарушений», сообщает Интерфакс. По ее словам, силовики изъяли наркотики и травматическое оружие. В отношении «причастных лиц», рассказала Лучко, «ведется проверка. „С кем вопросы прояснились и все оказалось в порядке, те были отпущены — и они были на занятиях. Университет работает в штатном режиме“, — добавила она.

    В полпредстве Ингушетии в Москве заявили, что знают об облаве. „По поручению главы республики Юнус-Бека Евкурова со стороны постпредства проводится вся необходимая работа по выяснению обстоятельств произошедшего, установлению личностей задержанных студентов. Также работают правоохранительные органы“, — отметили там.

    graniru.org/Society/students/m.274320.html
    0
    avatar
    А вообще странно, что столько ингушей рвется в геологи. Профессия не слишком массовая. Легко диплом купить, что ли?

    Мой сосед обшарил весь Союз.
    Что-то ищет. А чего — не видно…
    Я в дела такие не суюсь,
    Но мне очень больно и обидно! ©
    0
    avatar
    Ага, а по ссылке Зига там уже была разборка ингушей с таджиками (тоже студенты-геологи, или кто?). Со стрельбой со стороны ингушей

    Ну что, нормально. Джамаат ингушский разбирается с таджикским на тему контроля куска столицы РФ
    0
    avatar
    Джамаат ингушский разбирается с таджикским на тему контроля куска столицы РФ
    Главное что б мемнон токовал о виличии.
    +1
    У нас вот как принято: только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут делиться своим мнением, извините.